Головна Головна -> Реферати українською -> Біографії, автобіографії, особистості -> Вороний Микола

Вороний Микола

Назва:
Вороний Микола
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,22 KB
Завантажень:
312
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
МИКОЛА ВОРОНИЙ
(1871 — 1938)
Псевдоніми — Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик. Криптоніми — М.В., К-ич М., М-У-ко та інші.
Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871р. у сім'ї ремісника на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Коли хлопцеві було півроку, родина переїхала до Хар-кова. Спочатку він навчався в Харківському, а потім у Ростов-ському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Перші вірші Вороний почав писа-ти, ще навчаючись у Харківському реальному училищі. У 1893 р. він надрукував перший вірш «Не журись, дівчино».
У1895 р. виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а по-тім Львівському університетах на філософському факультеті. У Льво-ві зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на форму-вання світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета.
М. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, режисером українського театру то-вариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофі-ційним редактором журналу «Зоря». З 1897р. був актором теа-тральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васи-льєва та інших. У 1901р. Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У «Літе-ратурно-науковому віснику» опублікував відкритий лист про-грамного характеру, де закликав письменників до участі в альма-насі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур».
У1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Протягом 1911 — 1917 pp. видав збірки поезій «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля» (1917).
Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не сприйняв радянської дійсності та емігрував за кордон у 1920 р. Жив у Варшаві, де здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом.
У 1921 р. у Варшаві видав збірку «За Україну!», невдовзі пе-реїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директо-ром цієї школи. У 1926 р. Вороний повернувся в Україну, займав-ся педагогічною і театрознавчою діяльністю.
У 1934 р. письменник був репресований, йому не дозволялось жити в Києві. 7 червня 1938р. — розстріляний (хоча в деяких джерелах можна знайти інші дати і причини смерті М. Вороного, наприклад, «Помер М. Вороний у 1942 році в окупованій гітле-рівськими загарбниками Воронезькій області» або «Помер М. К. Вороний 1940 року, місце і причина смерті невідомі». Ви-вчення архівів КДБ (комітет державної безпеки) дозволило до-кументально точно визначити, що Вороний проходив по груповій справі з традиційним для того часу формулюванням «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації» і 29 квітня 1938 року .особлива трійка при НКВС (народний ко-мітет внутрішніх справ) Одеської області розглянула «справу тринадцятьох» і всім винесла вирок — «розстріляти».
Микола Вороний — постать в українській культурі неорди-нарна. Щоб переконатись у цьому, досить згадати, що він був по-етом, перекладачем, критиком, істориком літератури, публіцис-том, актором, режисером, редактором, дослідником національно-го театру, світової та вітчизняної драматургії, громадським діячем. Своєю творчістю він обстоював думку про необхідність модерні-зації української літератури, орієнтації її на Європу. У виданому ним альманасі «З-над хмар і долин» (Одеса, 1903) поряд з мо-дерними поезіями були представлені твори поетів, які виступали проти декадансу, «чистого мистецтва» та інших течій у літературі і мистецтві,— І. Франка, П. Ірабовського, Лесі Українки, М. Старицького, В.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Вороний Микола

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок