Головна Головна -> Реферати українською -> Біологія -> Озимі і ярові форми зернових культур. Причини зимово-весняної загибелі озимих. Методи визначення зимівлі, засоби попередження.

Озимі і ярові форми зернових культур. Причини зимово-весняної загибелі озимих. Методи визначення зимівлі, засоби попередження.

Назва:
Озимі і ярові форми зернових культур. Причини зимово-весняної загибелі озимих. Методи визначення зимівлі, засоби попередження.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,23 KB
Завантажень:
178
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Озимі і ярові форми зернових культур. Причини зимово-весняної загибелі озимих. Методи визначення зимівлі, засоби попередження.
В Україні та країнах Східної Європи загальноприйнятою є класифікація стадій розвитку зернових культур, як і фаз росту, за Ф.М. Куперман. За цією класифікацією виділяють дві стадії органогенезу рослин - стадію яровизації та світлову стадію.
Нормальне проходження стадій розвитку рослиною є необхідною умовою для її переходу до цвітіння і плодоношення.
Яровизація проходить у різних культур неоднаково. Наприклад, яровизація озимих відбувається за температури 0-5°С протягом 35-60 днів, а у ярих культур - за 8-12°С, 5-6 днів.
Світлова стадія характеризується необхідністю, для подальшого росту і розвитку рослин, певної тривалості дня і ночі. Рослини короткого дня, як правило, південного походження - просо, рис, кукурудза і рослини довгого дня - північного - пшениця, жито, овес.
Відповідно, рослини, які потребують тривалої яровизації за низьких температур і тому висіваються восени, називаються озимими. Рослини ж, які яровизуються за короткий час, за вищої температури і висіваються весною - ярими.
Озимі для проходження стадії яровизації в початковий період росту потребують низьких температур (від 00С до +100С) впродовж 20-40 днів при осінньому освітленні. Тому їх сіють восени, а врожай зерна одержують після перезимівлі – літом. При сівбі навесні вони кущаться і не формують стебел і колосся.
Ярі для проходження стадії яровизації потребують вищих температур: від 50С до 200С впродовж коротшого періоду (7-20 днів) і при весняному освітленні. Ярі сіють весною, а врожай зерна збирають цього ж літа.
Дворучки проходять стадію яровизації при температурі 3-150С. це перехідні форми. Вони здатні виколошуватися і давати врожай зерна при весняній сівбі і, маючи вищу зимостійкість за ярі форми, при осінній сівбі. Біологічною особливістю дворучок є те, що восени вони пізніше закінчують вегетацію, порівняно з типово озимими сортами, а весною раніше її відновлюють.
Стійкість озимих культур до низьких температур є важливою пристосувальною властивістю, набутою в процесі еволюції. Із озимих найбільш зимостійке жито, що витримує морози до -200С і більше на глибині вузла кущіння. Менш стійка озима пшениця, для якої небезпечними є температури нижче менше 16-180С. Озимий ячмінь пошкоджується при морозі нижче 120С. ще менш морозостійкий овес.
Проблема перезимівлі рослин займає особливе місце у технологічних процесах. Несприятливі умови перезимівлі викликають часткове пошкодження або повну загибель рослин. Найбільше на перезимівлю впливають три типи чинників: метеорологічні умови року, морозостійкість культури чи сорту і особливості агротехніки.
Причини весняно-зимової загибелі рослин.
Вимерзання. Загибель рослин відбувається внаслідок негативної дії температури, величина якої визначається ступенем морозостійкості.
Розрізняють три типи вимерзання рослин, які визначаються швидкістю і кін-цевою температурою охолодження, ступенем загартування рослин.
Вимокання. Найбільшої шкоди шківам озимих культур завдає осіннє, а потім ще й весняне застоювання води і перезволоження грунту, які на умовах України, спостергаються переважно в районам Передкарпаття Закарпаття.
Випрівання. Дослідженнями було доведено, що сніг, навіть при метровому шарі, не перешкоджає нормальному газо-обміну рослин, оскільки повітря під ним за вмістом кисню майже не відрізняється від повітря над його поверхнею. При тривалому перебуванні рослин під глибоким шаром снігу вони відчувають нестачу не в кисні, а в запасних речовинах, необхідних для нормального дихання та обміну речовин.
Випирання. Однією з причин пошкодження озимих хлібів є здування грунту, що викликає випирання рослин. Воно виникає внаслідок частого замерзання і відтанення грунту, що найчастіше спостерігається ранньою весною або на початку зими, коли морозні ночі змінюються теплими днями.
Механічне пошкодження рослин при випиранні можливе лише у тому випадку, якщо грунт міцно примерзає до рослини.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Озимі і ярові форми зернових культур. Причини зимово-весняної загибелі озимих. Методи визначення зимівлі, засоби попередження.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок