Головна Головна -> Реферати українською -> Біологія -> Дигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливості життєдіяльності стьожкових червів. Основні представники. Ціп’як

Дигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливості життєдіяльності стьожкових червів. Основні представники. Ціп’як

Назва:
Дигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливості життєдіяльності стьожкових червів. Основні представники. Ціп’як
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,08 KB
Завантажень:
164
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
“ Дигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливості життєдіяльності стьожкових червів. Основні представники. Ціп’як ”
ПЛАН
1. Клас Сисуни (смоктальні черви), або Трематоди.
2. Клас Стьожкові черви: особливість життєдіяльності. Представник – ціп’як.
Висновки
Література
1. Клас Сисуни (смоктальні черви), або Трематоди
До класу належить близько 4000 видів; усі вони є паразитами внутрішніх органів хребетних та безхребетних тварин. Зовнішнім виглядом і будовою сисуни нагадують війчастих червів, а відмінності їх пов'язані в основному з паразитичним способом життя. Сисунам властиві складні життєві цикли. Тіло їхнє плоске, листкоподібне, як правило, завдовжки 0,3—5 см. В тілі хазяїна вони утримуються присосками — ротовим та черевним. Ротовий присосок оточує рот, що знаходиться на передньому кінці тіла. Сисуни живляться тканинами хазяїна, які вони проковтують за допомогою м'язистої глотки. Стінку тіла становить шкірном'язовий мішок, до якого входять тегумент і непосмуговані м'язи, між ними розміщена базальна мембрана. Тегумент утворений шаром клітин, що злилися між собою (синцитій). М'язи мають поздовжні, кільцеві та діагональні волокна.
Ротовий отвір травної системи веде до мускулистої глотки, що являє собою сильний сисний апарат. Глотка переходить у стравохід, розгалужені кишки, які закінчуються сліпо.
Усі стьожкові черви — ендопаразити. Статевозрілі форми живуть майже виключно в кишечнику хребетних тварин. Ряд представників цестод є паразитами людини. Тіло цестод має вигляд розчленованої стрічки (стробіла). На передньому кінці є головка, або сколекс, за якою йде коротка нерозчленована шийка, що переходить у розчленовану стьожкувату частину тіла, яка складається з члеників, або проглотид. Лише в небагатьох тіло нерозчленоване. Кількість проглотид у різних видів варіює від 3 до 3000—4000. Під час розвитку і росту черв'яка в кишечнику остаточного живителя проглотиди безперервно відчленовуються від шийки; проглотиди заднього кінця тіла в міру дозрівання в них яєць відриваються. Довжина стробіли в різних видів коливається від одного міліметра до кількох метрів. Сколекс має органи фіксації, найчастіше у вигляді чотирьох мускулистих присосок або двох поздовжніх присисних щілин — ботріп. У багатьох, крім присосок, на вершині сколекса є ще невеликий хоботок, озброєний кутикулярними крючками. Органи травлення в цестод повністю редукувалися. Живляться вони, всмоктуючи через усю поверхню тіла розчинені поживні речовини з кишечника живителя. Органів дихання і кровообігу в цестод, як і у всіх взагалі плоских червів, немає. Цестоди — анаероби: процеси дисиміляції здійснюються без участі вільного кисню. Органи виділення — протонефридії. Головних видільних каналів два; вони розміщені по боках стробіли по всій її довжині і відкриваються назовні на задньому кінці тіла. В кожній проглотиді поздовжні видільні канали з'єднані поперечним. Нервова система (її центральний відділ) представлена головним ганглієм і нервовими стовбурами, що відходять від нього, з яких два головних лежать по боках тіла. Органи розмноження розвинені надзвичайно сильно. Цестоди — майже всі гермафродити, їх статевий апарат збудований дуже подібно до статевого апарату трематод. Проте в цестод повний комплект чоловічих і жіночих статевих органів розвивається кінець кінцем у кожній проглотиді. В наймолодших члениках, що лежать безпосередньо ззаду шийки, статевих органів немає. В проглотидах, розміщених трохи далі назад, з'являються частини чоловічого статевого апарату; в міру відсування цих проглотид ще далі назад в них розвиваються і жіночі статеві органи,— членики стають гермафродитними. Як приклад розглянемо будову статевого апарату в гермафродитному членику бичачого ціп'яка
Майже всі сисуни — гермафродити. Складні життєві цикли сисунів пов'язані з проходженням низки стадій розвитку. На цих стадіях здійснюється статеве розмноження як із заплідненням, так і без нього, тобто партеногенетично, що забезпечує величезну кількість потомків, яка необхідна для підтримання існування виду.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Дигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливості життєдіяльності стьожкових червів. Основні представники. Ціп’як

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок