Головна Головна -> Реферати українською -> Біологія -> Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів

Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів

Назва:
Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,26 KB
Завантажень:
138
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів

Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів. Споровики. Гемоспоридія. Риси організації споровиків. Життєвий шлях молярійного плазмодія. Інфузорії. Інфузорія-туфелька. Особливості будови та функції організму. Губки. Загальна характеристика, будова і життєві особливості типу.

Клас джгутикових об'єднує найпростіших, що мають один або кілька джгутиків. Джгутикові - дуже своєрідна група організмів. Одні з них - типові рослинні форми, що мають хлорофіл і живляться тільки автотрофно шляхом фотосинтезу; інші - хлорофілу не мають і живляться тільки гетеротрофне, що поряд з деякими іншими особливостями свідчить про приналежність їх до світу тварин. Нарешті, деякі джгутикові - міксотрофи; вони є ніби зв'язуючими ланками між рослинами і тваринами.

Евглена має веретеноподібну форму тіла. На передньому кінці має один джгутик. Тіло вкрите пелікулою. Ядро одне. В цитоплазмі багато дрібних хроматофорів, що мають хлорофіл. Біля переднього кінця розміщена скоротлива вакуоля з резервуаром, що відкривається назовні біля основи джгутика. Поряд із скоротливою вакуолею розміщене червоне світлочутливе вічко - стигма.

На світлі евглена синтезує органічні речовини з неорганічних, подібно до зелених рослин, а в темноті вона втрачає хлорофіл і живиться звичайно осмотично розчиненими у воді готовими органічними речовинами.

Комірцеві джгутикові - поодинокі або колоніальні форми, що мають особливий протоплазматичний комірець, який оточує джгутик і відіграє роль в уловлюванні поживних часток.

Споровики - виключно паразитичні форми. Більшість споровиків паразитує всередині клітин різних тканин безхребетних і хребетних тварин, а також людини. Характеризуються складним циклом розвитку, чергуванням статевого і безстатевого розмножень і утворенням у більшості спор, подібних до цист інших найпростіших. Спори мають густу оболонку і містять один або кілька дрібних зародків, так званих спорозоїтів. З організму живителя спори виводяться в зовнішнє середовище і можуть проковтуватися іншим живителем, який таким шляхом заражається. У деяких споровиків - малярійних плазмодіїв - усі стадії розвитку проходять в організмі їх живителів-людини, птахів, комарів. В цих споровиків спорозоїти розвиваються в тілі комара і передаються птахам або людині з слиною комара при укусі. У зовнішнє середовище, отже, спорозоїти малярійних плазмодіїв не попадають, і спори тому не утворюються.)

У ряду споровиків на деяких стадіях розвитку є джгутики, що свідчить про споріднення споровиків з джгутиковими.

Гемоспоридії (Нaemosporidia). Винятково шкідливу роль відіграють споровики ряду кров'яних споровиків - гемоспоридій, до якого належать малярійні плазмодії - збудники малярії - тяжкого трансмісивного захворювання людини. Найбільш поширені три види малярійних плазмодіїв. Кожний вид спричинює захворювання певною формою малярії:

Plasmodium vivax - збудник триденної малярії,

Plasmodium malariae - збудник чотириденної малярії,

Plasmodium falciparum - збудник тропічної малярії.

Ці види плазмодіїв трохи відрізняються один від одного своєю морфологією і тривалістю періодів безстатевого розмноження.

Життєвий цикл малярійних плазмодіїв зв'язаний із зміною живителів. Одна частина цього циклу проходить в організмі людини, де відбувається безстатеве розмноження плазмодіїв; друга його частина проходить в організмі специфічного переносника малярії - самки малярійного комара Anopheles, де здійснюється статеве розмноження плазмодія. Отже, для малярійних плазмодіїв людина - проміжний живитель, а самка комара Anopheles - остаточний. Заражаючись плазмодіями при ссанні крові хворого на малярію, комар потім заражає іншу людину, вводячи їй плазмодіїв з своєю слиною при укусі.

Збудник малярії вводиться комаром у кров людини в стадії спорозоїта. Веретеновидні рухливі спорозоїти проникають у клітини стінок кровоносних судин і в тканину печінки, селезінки та інших органів, набувають тут амебоподібної форми, збільшуються в розмірах і починають розмножуватися множинним поділом (шизогонія, або меруляція). В цій стадії розвитку плазмодій називається шизонтом, а утворені в результаті його поділу молоді особини - тканинними мерозоїтами. Кожний шизонт дає початок кільком десяткам дрібних мерозоїтів, які заглиблюються в інші тканинні клітини, поділяються там і дають наступне покоління.

Описаний процес тканинної шизогонії може повторюватися кілька разів. Ця частина життєвого циклу плазмодія дістала назву тканинного, або позаеритроцитарного циклу.

Інфузорії - найбільш високоорганізовані одноклітинні. Диференціювання їх тіла і спеціалізація різних органоїдів досягає в них такого ступеня складності, що тільки одноклітинність є підставою називати інфузорії «найпростішими». Більшість з них живе в прісній і морській воді.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок