Головна Головна -> Реферати українською -> Біологія -> Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних

Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних

Назва:
Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,05 KB
Завантажень:
164
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних

1. 11.5. Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних. Основні представники. Роль та значення в житті людини. Охорона земноводних.

2. 12.1. Плазуни - перший клас наземних хребетних тварин.

3. 12.2. Основні органи плазунів. Систематичний аналіз класу плазунів.

КЛАС ЗЕМНОВОДНІ, АБО АМФІБІЇ

(AMPHIBIA)

В історії розвитку хребетних амфібії, або земноводні, були першими, далеко не досконалими наземними тваринами з дуже обмеженими можливостями поширення на суші.

Дорослі амфібії більшу частину свого життя проводять у воді або тримаються поблизу водойм, у вогких місцях, їх дуже просто збудовані легені не забезпечують повністю обмін газів, і функцію дихання виконує також і шкіра, а це можливо лише при умові достатньої вологості. Личинковий розвиток амфібій, як правило, відбувається у воді.

Амфібії представлені порівняно невеликою кількістю видів дрібних форм, які розподіляються між такими трьома рядами:

ряд хвостаті, до яких належать тритони, саламандри, амблістома та ін.;

ряд безхвості - земляні жаби, водяні жаби та ін.;

ряд безногі - невелика група червоноподібних амфібій що риються в землі і в зв'язку з цим втратили кінцівки (черв'яки) безногі живуть у тропічному поясі Америки, Африки, Індії.

Шкіра амфібій гола; містить значну кількість багатоклітинних залоз, що виділяють слиз; у багатьох секрет шкірних залоз отруйний. Шкіра має багато кровоносних судин, що зв'язане з її дихальною функцією. Від підлеглої мускулатури шкіра в багатьох місцях відокремлена великими лімфатичними просторами. Амфібії періодично линяють, скидаючи старий епідерміс, як тріснутий чохол.

Внутрішній скелет характеризується рядом особливостей, що розвинулися в зв'язку з переходом до наземного способу життя. В хребті з'являються два нових відділи, яких не було в риб і які характерні для наземних хребетних,- шийний і крижовий. В результаті хребет поділився на чотири відділи: шийний, тулубовий, крижовий і хвостовий.

Череп сучасних амфібій містить багато хрящових і небагато кісткових елементів.

У амфібій є: парні носові, лобні і тім'яні кістки; з боку черепної коробки (в слуховій ділянці) лежить парна луската кістка (os squamosum). Під нюховою ділянкою розміщений парний сошник (vomer).

Язик мускулистий і в різних амфібій різної форми.

У порожнину рота у амфібій відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких служить для змочування поживи (прямої) кишки перетворений у клоаку, куди відкриваються протоки сечостатевої системи.

Органи дихання амфібій: зябра властиве личинкам усіх сучасних амфібіям, усе життя яких проходить у воді. У решти амфібій в дорослому стані функцію дихання виконують легені і шкіра. Легені амфібій примітивні.

В деяких хвостатих амфібій є більш чи менш довге дихальне горло.

Cерце амфібій, як відзначалося, складається з двох тонкостінних передсердь і загального мускулистого шлуночка.

Амфібії походять від давніх кистеперих риб, плавальний пузир яких перетворився в орган повітряного дихання - легені, а плавці стали настільки масивними, що ними можна було користуватись як лапами. Ці дві особливості і стали основною передумовою для виходу на сушу. Амфібії з'явилися уже в девоні і досягли надзвичайного розквіту в кам'яновугільний період.

Типовими представниками найдавніших амфібій кам'яновугільного періоду є стегоцефали, або панцирноголові.

Стегоцефали дали початок сучасним амфібіям, а також вищим хребетним - давнім рептиліям, або плазунам.

КЛАС ПЛАЗУНИ, АБО РЕПТИЛІЇ

(REPTILIA)

Плазуни, або рептилії (ящірки, змії, крокодили, черепахи та ін.),- справжні наземні хребетні. Якщо деякі рептилії і живуть у воді, то це явище вторинне. В будові і розвитку рептилій, порівняно з земноводними, сталися важливі зміни, що дали змогу рептиліям повністю порвати з водним середовищем і дуже поширитися на суші.

Насамперед, у рептилій розвинулися досконаліші, ніж в амфібій, легені і кровоносна система, які забезпечують відносно високий рівень газообміну в наземно-повітряних умовах. В зв'язку з цим шкіра втратила значення додаткового органу дихання і потреба в підтриманні її вологості відпала. Шкіра стала сухою, в ній утворилися рогові луски або щитки, що захищали тіло від висихання (і механічних пошкоджень).

Пристосування до наземних умов ішло й іншими напрямами: стався перехід від зовнішнього до внутрішнього запліднення і виник ряд особливостей, завдяки яким зародок міг розвиватися на суші. По-перше, відкладувані рептиліями яйця містять величезну кількість жовтка, який є поживою для зародка, і вкриті щільною шкірястою або вапнистою шкаралупою, яка добре захищає зародок від несприятливих зовнішніх впливів. По-друге, навколо зародка утворюються зародкові оболонки, які забезпечують, з одного боку, захист зародка від висихання і механічних пошкоджень і, з другого,- його дихання киснем повітря до початку функціонування легень.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок