Головна Головна -> Реферати українською -> Біологія -> Виховання любові до живого, непримиримого ставлення до жорстокості, садизму (урок з природознавства)

Виховання любові до живого, непримиримого ставлення до жорстокості, садизму (урок з природознавства)

Назва:
Виховання любові до живого, непримиримого ставлення до жорстокості, садизму (урок з природознавства)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,61 KB
Завантажень:
499
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Реферат
Виховання любові до живого, непримиримого ставлення до жорстокості, садизму (урок з природознавства)


Мета. Виховувати любов до птахів, тварин, прагнення вивчати таємниці живої природи й захищати її, розвивати непримиренне ставлення до жорстокості, садизму.
І. Слухання оповідання В. Сухомлинського "Велика це біда—бездумність вчинку".
Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було ще багато часу. Він сів під кущем бузку й став дивитися на синичок, що весело щебетали й перелітали з гілки на гілку. Зграйка синичок знялася й кудись полетіла: залишилась одна пташка. Вона щебетала тихо й ласкаво, потім стала чистити пір'ячко маленьким дзьобиком. Юрко прицілився в синичку й пустив у неї гострий камінець. На листя бризнула кров, тіло синички впало під кущ.
Юркові стало страшно. "Невже це зробив я?"—не вірилось йому. Не думав, що ось зараз він може вбити. Хлопчик взагалі ні про що не думав. Велика це біда—бездумність вчинку. Раптом відчув: хтось поклав руку йому на плече. Юрко побачив учителя.
Учитель відхилив гілку, і Юрко побачив на бузку маленьке гніздечко. З нього виглядали пташенята. Голі й безпомічні, вони жалібно пищали, розкриваючи дзьобики.
"Тепер вони лишилися без матері, — тихо сказав учитель. — Уяви собі, що б ти відчув, якби хтось прийшов до вас у хату і вбив твою маму".
Юрко стояв блідий і мовчазний.
"Ну, що ж, іди на урок, — зітхнувши, сказав учитель. — Завтра прийдемо подивимось на пташенят. Допомогти їм ніхто не зможе".
Уночі Юрко майже не спав. Перед його очима стояли пташенята, які жадібно роззявляли дзьобики й пищали, чекаючи на матір.
"Ну що, підемо ще раз подивитися на пташенят? Чи живі вони?"
Юрко заплакав.
Через багато років 30-річний Юрій, батько двох дітей, прийшов до вчителя. Він сказав: "Якби ви покарали мене тоді, викликали матір, батька... — це було б меншим покаранням, ніж те, що я пережив... Із тремтячим серцем думав я про матір. Мені хотілося підійти до неї, поцілувати її. Глибокої ночі, коли всі спали, я підійшов до неї. Я знав, що доторкнутись до неї не можна—вона відразу прокинеться. І я поцілував краєчок її подушки".
II. Бесіда за прослуханим.
1) Чи хотів Юрко вбити синичку?
2) Чому він це зробив?
3) Хто допоміг йому зрозуміти ганебність і жорстокість свого вчинку?
4) Як ви можете пояснити його поведінку вночі?
5) Чи не було у вас випадку, коли ви щось зробили бездумно, а потім каялись?
6) Як ви ставитесь до пташок? Що можете розказати про користь від пташок?
7) Хто з вас допомагав пташкам у холодну пору року? Як саме?
ІІІ. Слово учителя.
Важко навіть уявити, що було б, якби не було цих маленьких трудівників. Лише одна пара синичок за 14 днів приносить пташенятам їжу не менше 10685 разів. Уявляєте, скільки пожерливої гусені, різних личинок, комах, черв'яків знищують вони за літо? А скільки шкідників наших садів, лісів, городів, полів знищує все птаство?
А яке задоволення, яку насолоду приносить нам пташиний спів! Хто з вас чув, як улітку високо-високо над хлібною нивою виспівує жайворонок, ніби натягує невидимі струни між небом і землею? Або рано-вранці вийдіть у садок і вслухайтесь у концерт цих невидимих музикантів. Здається, разом з цілющим свіжим повітрям ця музика вливається у вашу душу, будить у ній добрі почуття, радісні надії.
У нашого народу, чутливого до краси, особливе, зворушливо-поетичне ставлення до пташок. Тому так часто до них звертались творці найніжніших народних пісень. Птахи стали символами і родинного щастя, і вірного кохання, і материнської любові, і козацької звитяги, і болю розлуки. Образи зозуленьки на калині, соловейка в гаю, чаєчки-небоги, голуба сизокрилого і орла сизого, лелеченьки і гусей-гусенят невіддільні від образу нашої прекрасної землі з тихими водами і ясними зорями. Цю народнопісенну традицію використовують поети. Особливо вона відчутна в багатьох віршах і поемах Тараса Григоровича Шевченка.
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума—заблудив ("Причинна").

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Виховання любові до живого, непримиримого ставлення до жорстокості, садизму (урок з природознавства)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок