Головна Головна -> Реферати українською -> Біологія -> Загальна характеристика ЦЕСТОД (Плоскі черви). Будова органів і особливості життєдіяльності Війкових червів

Загальна характеристика ЦЕСТОД (Плоскі черви). Будова органів і особливості життєдіяльності Війкових червів

Назва:
Загальна характеристика ЦЕСТОД (Плоскі черви). Будова органів і особливості життєдіяльності Війкових червів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,23 KB
Завантажень:
99
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
“Загальна характеристика ЦЕСТОД (Плоскі черви). Будова органів і особливості життєдіяльності Війкових червів”.


Зміст роботи
Загальна характеристика ЦЕСТОД (Плоскі черви).
Будова органів і особливості життєдіяльності Війкових червів.


1. Усі представники цього класу (понад 3000 видів) – ендопаразити. У статевозрілій стадії вони, за деяким винятком, паразитують у кишках людини і хребетних тварин.
Тіло сплющене, видовжене, у більшості видів поділяється на членики (проглотиди). Розміри – від 1-2 мм до 30 м. На передньому кінці знаходиться головка, або сколекс, з органами фіксації: присосками, ботріями (щілинами), гачками. Частина тіла позаду сколекса є зоною росту і називається шийкою. Тут відростають членики, які у сукупності утворюють тіло паразита, або стробілу (кількість члеників буває від 3-4 до кількох тисяч).
Задні членики в міру їх розвитку і дозрівання відриваються від стробіли і виходять назовні. Як в інших гельмінтів, тіло цестод вкрите кутикулою, що виконує захисну функцію.
Цестоди – малорухливі тварини, тому мускулатура у них розвинена гірше, ніж у вільноживучих плоских червів – турбелярій..
Нервова система складається із центрального вузла, розташованого в сколексі, і поздовжніх тяжів, що проходять через усе тіло.
Органи чуття представлені лише чутливими клітинами, розкиданими по всьому тілу, проте найбільша їх кількість концентрується в сколексі.
У зв’язку з паразитизмом у цестод повністю немає органів травлення. Живлячись поживними речовинами хазяїна, гельмінти всмоктують їх усім тілом. Органи виділення – сильно розгалужені протонефридії. Є два основних видільних канали, які відкриваються назовні в останньому членику, а також отвори протонефридій у кожному членику.
Стьожкові черви, як і більшість гельмінтів, інтенсивно розмножуються. Це гермафродити, у яких повний набір статевих органів розвивається у кожному членику. Вони продукують величезну кількість яєць (бичачий ціп’як – понад 10 млрд. за весь період свого життя).
За типом розвитку цестод відносять до біогельмінтів, тобто у цих тварин спостерігається зміна хазяїв.
Організм, у якому відбувається розвиток паразита в личинковій стадії, зветься проміжним хазяїном, а організм, де проходить його статеве дозрівання, - остаточним (дефінітивним).
Із яйця у більшості цестод розвивається перша личинкова стадія – онкосфера. Ця личинка діаметром 20-30 мкм вкрита міцною захисною оболонкою і має 6 гострих гачечків. За допомогою їх онкосфера пробуравлює стінки кишок, проникає в кровоносні або лімфатичні судини і розноситься до різних органів проміжного хазяїна. Тут вона локалізується і розвивається в наступну личинкову стадію – фіну. Будова фін у різних стьожаків неоднакова. Фіна – цистицерк має вигляд міхурця завбільшки із горошину, всередині якої розвивається головка майбутнього гельмінта.
Фіна – ценур розміром із горіх або куряче яйце, в ній розвивається багато головок.
Фіна – ехінокок має великі розміри і складну будову. В ехінококовому міхурі формуються дочірні міхурці з багатьма головками.
Дефінітивний хазяїн заражаються цестодами, поїдаючи фіни. У його кишках головки вивертаються, прикріплюються до стінки кишки, і розпочинається ріст стробіли.
На Україні поширений свинячий солітер (ціп’як), завдовжки 2-3 м. Дефінітивний хазяїн – людина, де солітер живе в тонких кишках поодинці, по двоє, зрідка їх буває навіть п’ять. Органи фіксації – присоски і хоботок із гачечками.
Із випорожненнями дефінітивного хазяїна дозрілі членики паразита виділяться назовні ланцюжками по 3-5.
Проміжний хазяїн – свиня – заражується солітером, поїдаючи членики з травою або риючись у нечистотах. У кожному членику міститься до 50 тис. яєць.
Розвиток фіни з онкосфери триває 2-4 місяці. Людина заражується, якщо споживає недоварене або недосмажене фінозне м’ясо.
Свинячий ціп’як може жити в кишках кілька років, спричинюючи зниження апетиту, нудоту, болі під грудьми, розлади процесу травлення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Загальна характеристика ЦЕСТОД (Плоскі черви). Будова органів і особливості життєдіяльності Війкових червів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок