Головна Головна -> Реферати українською -> Біологія -> Створення екологічно чистих сировинних зон. Агроекологічний принцип класифікації земельних територій

Створення екологічно чистих сировинних зон. Агроекологічний принцип класифікації земельних територій

Назва:
Створення екологічно чистих сировинних зон. Агроекологічний принцип класифікації земельних територій
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,31 KB
Завантажень:
9
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Створення екологічно чистих сировинних зон. Агроекологічний принцип класифікації земельних територій


У результаті промислової діяльності людини знижується продуктивність земельних ресурсів; погіршується можливість їх самоочищення при забрудненні токсичними елементами. Тому однією із складових наукових досліджень повинно бути виявлення форм і особливостей деградації ґрунтового покриву та природних біоценозів у зонах дії різних техногенних джерел.
При виробництві сільськогосподарської продукції важливим є контроль за екологічним станом ґрунтів та дотримання науково-обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на збереження родючості земель та одержання запланованих урожаїв високої якості.
Наукові дослідження щодо забруднення ґрунтів важкими металами доцільно продовжувати у двох напрямах:
визначення і картування вмісту важких металів у сільськогосподарських ґрунтах;
вивчення питань нагромадження та трансформації використання та накопичення важких металів рослинами і впливу на цей процес грунтово-кліматичних факторів, біологічних особливостей культур і технологій їх вирощування та інше.
Слід пам’ятати, що з усіх екологічних бід на сільське господарство серед інших галузей народного господарства припадає близько 5%. Збитки, завдані довкіллю та здоров`ю людини, підрахувати важко. Поте встановлено , наприклад, що сумарний внесок транспорту, промисловості, комунального господарства у забруднення навколишнього середовища в Німеччині досягає 80%. Це у країні, де контроль за забрудненням довкілля здійснюється на досить високому рівні.
Володіння землею — це не тільки право і привілей людини, але й велика відповідальність перед нащадками. Людина сама є продуктом розвитку природи й живе завдяки її використанню у своїх цілях. Тут немає і не може бути альтернативи.
Інтенсивність руйнування і деградації ґрунтів, стан яких визначає не лише ефективність агропромислового комплексу, здоров'я довкілля в цілому, але й рівень національної безпеки та економічної незалежності країни, прискорено зростає. Як зазначає професор, член-кореспондент С.Ю. Булигін вона зумовлена такими процесами, як:
дегуміфікація (від 0,6 до 1 т/га щорічно; 0,4% у середньому втрачено за останні 35—40 років (відповідно 3,5 і 3,1 у 1960 та 1996 рр.);
еродованість (до 40 % загальної площі країни). Щорічно змивається більш як 500 млн. т ґрунту, з яким втрачається 24 млн. т гумусу, 1 млн. т азоту, 700 тис. т фосфору, 10 млн. т калію. Площа еродованих земель щорічно зростає більш як на 80 тис. га. Повний збиток від ерозії вже перевищує 10 млрд. умовних одиниць за рік;
від’ємний баланс елементів живлення (досягає 100 кг/га і більше);
переущільнення (майже на всій площі ріллі);
забруднення (до 20% земель, особливо міських, приміських та індустріальних районів, мають вміст елементів, що перевищує чи дорівнює МДР;
меліорація — зрошувані ґрунти — підтоплено до 500 тис. га, осолонцьовано й засолено до 10 млн, осушені ґрунти — близько 800 тис. га залишених земель (деградовані, кислі, зарослі чагарниками), кислі орні ґрунти — 4451 тис. га, солонці й солонцеві сільськогосподарські землі — 3986 тис. га.;
відсутність стратегії землекористування та охорони земель, порушення законів землеробства, екологічної рівноваги, нехтування концепцією сталого землекористування.
відсутність дійових національної, галузевих і регіональних програм фетишизація форм власності на землю й нехтування технологіями раціонального використання земель (ніяка, навіть найпрогресивніша приватна форма власності не замінить технологій вирощування культур і охорони ґрунтів);
екстенсивність використання земель, засміченість полів, низька ефективність використання меліорованих земель (близько 6 млн. га), лук, пасовищ, заплавних земель;
відсутність протягом останніх восьми років будь-яких конкретних кроків щодо:
розширення природно—заповідних територій;
виведення частини земель з обробітку, адже площа ріллі надмірна й необґрунтована ні з економічного, ні з екологічного погляду;
консервація деградованих земель;
впровадження агролісомеліоративних заходів, гідротехнічних меліорацій, реконструкції осушувальних і зрошувальних систем, хімічних меліорацій;
рекультивації;
відсутність налагодженої постійно діючої інформаційної системи про стан і динаміку ґрунтів (моніторинг) навіть у зонах з кризовим становищем;
відсутність ефективних екологічних важелів у землекористуванні, недосконалість нормативно-правової бази;
відсутність стабільного й ефективного механізму фінансування заходів щодо охорони земель;
галузевий підхід до використання земель, розпорошеність землі за різними власниками, зниження рівня керованості в землекористуванні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Створення екологічно чистих сировинних зон. Агроекологічний принцип класифікації земельних територій

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок