Головна Головна -> Реферати українською -> Хімія -> Просторова будова органічних молекул

Просторова будова органічних молекул

Назва:
Просторова будова органічних молекул
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,95 KB
Завантажень:
381
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
План.

1. Вступ

2. Просторова будова органічних молекул

3. Поняття про будову

4. Конфігурація

5. Моделі молекул і стереохімічні формули

6. Конформації з’єдань з відкритим ланцюгом

7. Конформації циклічних з’єдань

8. Види напруг в циклоалканах

9. Стереохімія малих циклів

10. Стереохімія звичних циклів

11. Використана література

12. ПРОСТОРОВА БУДОВА ОРГАНІЧНИХ МОЛЕКУЛ

Стереохімія вивчає просторову будову органічних сполук. Її можна назвати хімією з'єднань в тривимірному просторі. Просторова будова взаємозв'язана не тільки з фізичними і хімічними властивостями речовин, але і з біологічною активністю, що проявляється ними.

ПОНЯТТЯ ПРО БУДОВУ

Якнайповніше уявлення про структуру органічної молекули складається із знання її хімічної і просторової будови. Під будовою органічної сполуки А.М.Бутлеров розумів послідовність зв'язків атомів в молекулі. В даний час враховується не тільки послідовність, але і природа, тобто електронна будова зв'язків.

• Хімічна будова молекули визначається природою і послідовністю зв'язків між становлячими її атомами.

Найважливішою характеристикою неорганічного з'єднання служить склад його, виражений молекулярною формулою, наприклад НСl, H2SO4 і т.д. Для органічних сполук склад і відповідно молекулярна формула не є однозначними характеристиками, оскільки одному і тому ж складу може відповідати значна кількість реально існуючих з'єднань. Це явище було відкрите більше 150 років тому і названо ізомерією, а різні речовини з однаковим составом— ізомерами. Теоретичне обґрунтування ізомерії було дане А. М. Бутлеровим, що встановив, що органічна сполука характеризується не тільки складом, але і будовою.

З розвитком органічної хімії поняття ізомерії поглибилося і наповнилося новим змістом, особливо за рахунок стереохіміних (просторових) уявлень. Сучасне визначення ізомерів включає два найважливіших класифікаційних ознак — будова (послідовність зв'язку між атомами) і просторове розташування атомів або груп атомів (лігандів).

Ізомерами називаються з'єднання з однаковим складом, але відмінні природою або послідовністю зв'язків між атомами і розташуванням їх в просторі.

Відповідно до цього ізомери діляться на дві основні групи: структурні ізомери і стереоізомери (просторові ізомери).

Структурні ізомери відрізняються за хімічною будовою, тому їх ще називають ізомерами будови.

Бутан і ізобутан мають однакову молекулярну формулу С4Н10, однакову природу хімічних зв'язків (σ-зв’язків), але відрізняються послідовністю зв'язків атомів. Пентен-1 і циклопентан при однаковому складі розрізняються як послідовністю зв'язків, так і їх природою: у циклопентане містяться тільки σ-зв’язків, в пентене-1 крім того є π- σ-зв’язків.

Структурні ізомери діляться на ряд груп.

1. Ізомери ланцюга (вище розглянуті Бутан і ізобутан).

2. Ізомери положення:

а) по положенню кратних зв'язків

б) по положенню функціональних груп

3. Ізомери функціональних груп

Структурна ізомерія є однією з причин численності органічних сполук. Наприклад, складу С13Н28 відповідають 802 ізомери, а для вуглеводня з молекулярною формулою С20Н42 можливі 366 319 ізомерів (хоча це не означає, що всі вони одержані).

Стереоизомеры розрізняються просторовим розташуванням атомів в молекулі. Для опису просторових відмінностей використовуються два найважливіших в стереохімії поняття – конфігурація і конформація молекул. ;

КОНФІГУРАЦІЯ

Конфігурація— це певне просторове розташування атомів в молекулі.

Органічні сполуки можуть при однаковому складі і однаковій хімічній будові розрізнятися конфігурацією. Такі з'єднання називаються конфігураційними ізомерами.

У витоках стереохімії лежить гіпотеза Вант-Гоффа (1874) про тетраедрічну конфігурацію атома вуглецю. Ця гіпотеза повністю підтверджена сучасними методами рентгенографії і електронографії.

Якщо всі чотири заступники у атома вуглецю однакові, то його просторова модель є правильним тетраедром, в центрі якого знаходиться атом вуглецю, а у вершинах розташовуються заступники. Валентні кути при цьому рівні 109,5°. Такий кут прийнято називати нормальним.

Прикладами правильних тетраедрів служать молекули, в яких з атомом вуглецю пов'язані однакові заступники, наприклад метан СН4 (мал. 11), тетрахлорид вуглецю СС14 і т.п. В тих випадках, коли з атомом вуглецю пов'язані не однакові заступники, валентні кути можуть відхилятися від нормального на декілька градусів. Наприклад, в метілхлоріде СН3С1, який можна розглядати як продукт заміщення одного з атомів водню в метані на хлор, атом вуглецю також матиме тетраедрічеськую конфігурацію, але валентний кут Н—О—Н буде рівний 111°. У граничних вуглеводнях валентні кути між атомами вуглецю лежать в інтервалі 111 —113°.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Просторова будова органічних молекул

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок