Головна Головна -> Реферати українською -> Хімія -> Умови залягання і способи видобутку горючих копалин

Умови залягання і способи видобутку горючих копалин

Назва:
Умови залягання і способи видобутку горючих копалин
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,83 KB
Завантажень:
59
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
У геології Землі особливе місце займає верхня оболонка земної кулі, товщиною 15-70 км, яка називається земною корою. Вона складена різними гірськими породами, у числі яких і усі види ГК. За збереженими залишками органічного життя на землі в різні періоди геологічного часу складена геохронологічна схема, що відбиває час і послідовність утворення тих чи інших відкладів у земній корі (табл.1.3).

Геохронологічна схема охоплює період часу від зародження життя на землі понад 2 млрд. років тому до сучасної епохи. Відповідно до цієї схеми вся історія появи і розвитку органічного життя на Землі підрозділена на ери (групи), кожна ера розділена на періоди (чи системи), які у свою чергу розділені на епохи (чи відділи).

Утворення ГК відбувалося нерівномірно. В окремі геологічні періоди воно різко підсилювалося, сповільнювалося чи припинялося, у результаті чого ГК розподілені дуже нерівномірно в гірських породах, що належать до різних геологічних епох. Так, наприклад, накопичення викопного вугілля віналежить в основному до карбону (9 %), пермського (35 %), юрського і крейдового (53 %) періодів, поклади нафти і природного газу зустрічаються у всіх геологічних ерах, крім протерозою.

Протягом усіх періодів існування Землі відбувалися зрушення і переміщення земної кори, причому розмір і характер їх були неоднаковими, як за періодмих, так і за територією. На території материкових платформ протягом геологічних епох відбувалися лише повільні рухи у вертикальному напрямку, причому при опусканні ці області, як правило, затоплялися морями, а при підйомі виступали з води. Розташовані між платформами області тектонічних рухів, переміщалися у вертикальній і горизонтальній площинах, і утворювали геосинкліналі, для яких характерна наявність великих товщ осадових порід. Шари осадових порід накопичувалися й у платформних областях, утворюючи шари різних гірських порід, серед яких накопичувалися і ГК.

Великі площі суцільного безупинного чи острівного залягання ГК, які характеризуються спільністю умов утворення у часі, називають басейнами. Вони займають нерідко десятки тисяч квадратних кілометрів. Окремі частини басейнів, відособлені географічними, геологічними чи іншими ознаками, які вміщають ГК, називають родовищами чи районами. Тверді горючі копалини залягають у вигляді горизонтальних чи похилих пластів різної потужності, що знаходяться на різній глибині від денної поверхні, а також у вигляді лінз різної товщини і довжини.

Таблиця 1.3 - Геохронологічна таблиця

Ера Період Епоха Тривалість, млн. років

Кайнозой - Kz Четвертинний, Q

Сучасна

1

Піздньочетвертинна

Середньочетвертинна

Раньочетвертинна

Третинний, Тr Неоген Пліоценова

Міоценова 25-30

Олігоценова

Палеоген Еоценова

Палеоценова

30-35

Мезозой - Mz

Крейдовий, Cr Піздньокрейдова 55-60

Ранньокрейдова

Юрський, J Піздньоюрська

25-35

Середньоюрська

Ранньоюрська

Тріасовий, Tr Піздньотріасовий

30-35

Середньотріасовий

Ранньотріасовий

Палеозой - Pz Пермський, P Верхньопермський 25-30

Ранньопермський

Кам′яновугільний

(карбон), C

Піздньокам′яновугільна

50-55

Середньокам′яноугільна

Раннькам′яновугільна

Девонський, D Піздньодевонська

45-50

Середньодевонська

Ранньодевонська

Силурійський, S Піздньосилурійська 40-45

Ранньосилурійська

Ордовикський, О Піздньоордовикська

70-80

Середньоордовикська

Ранньоордовикська

Кембрийський, Cm Піздньокембрійська

70-90

Середньокембрійська

Ранньокембрійська

Протерозой - Pr 600-900

Розрізняють лімничні (озерні) і паралічні (приморські) вугільні басейни. Вугільні шари підрозділяються на автохтонні, що утворилися на місці існування вихідного матеріалу, і алохтонні, що утворилися з принесеного вихідного матеріалу.

Пласти вугілля мають просту і складну будову. У більшості випадків вугільні пласти складаються з декількох вугільних пачок, розділених породними прошарками. Породи підошви пласта утворюють його ґрунт, а що перекривають -- покрівлю. Відстань по нормалі від ґрунту до покрівлі складає потужність пласта, корисна потужність пласта -- це сума потужностей вугільних пачок. Робочою потужністю пласта чи шару називають ту частину пласта, що виймають за один технологічний цикл. Мінімальна робоча потужність пласта -- це та потужність, при якій розробка пласта технологічно можлива й економічно доцільна. Ця величина залежить від гірничогеологічних умов, якості вугілля, кута падіння пласта і різна для різних басейнів. На Донбасі вона складає 0,45, для порівняння - у Кузбасі 0,85, у Караганді -- 0,6 м.

Коефіцієнт вугленосності басейну характеризує відношення сумарної потужності вугільних пластів до загальної потужності вугільних відкладів. НА Донбасі він дорівнює 0,6 %, у Кузбасі -- 1,6, а в Караганді на деяких ділянках доходить до 5,0 %.

У залежності від кута падіння пласти поділяють на положисті (кут падіння до 25 Л), похилі (25-45Л) і круті чи крутопадаючі (більш 45Л).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Умови залягання і способи видобутку горючих копалин

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок