Головна Головна -> Реферати українською -> Хімія -> Отрути й токсини

Отрути й токсини

Назва:
Отрути й токсини
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,72 KB
Завантажень:
130
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
План

1. Характеристика токсичності.

2. Білкові токсини.

3. Небілкові токсини.

4. Тваринні отрути

5. Рослинні отрути.

6. Отрути, що містяться в грибах.

7. Синильна кислота й ціаністий калій.

ХАРАКТЕРИСТИКА ТОКСИЧНОСТІ

Отруйні речовини з давніх часів привертали до себе особливу увагу. З ними пов'язана безліч легенд і переказів. Так, білий миш'як (As203) протягом багатьох століть мав славу «порошку для спадкоємців», а у Венеції при дворі дожів тримали фахівців-отруйників. Агата Крісті у своїх детективах часто труїла героїв миш'яком. Разом із тим давно відомо, що сполуки, отруйні у великих дозах, можуть бути цілющими в малих, про що говорив ще в першій половині XVI ст. Парацельс. Наприклад, традиційне знаряддя убивць — арсен оксид в невеликих дозах (до 5 мг) корисний: його призначають усередину як загаль-нозміцнювальний й тонізуючий засіб. Недарма алхімічний символ Арсену — змія — зображений на гербі медицини.

Для характеристики токсичності тієї або іншої сполуки найчастіше використовують поняття летальної дози — LD50, що викликає загибель 50 % піддослідних тварин. Як правило, дозу вимірюють масою отрути, що припадає на 1 кг маси тварини. Однак використання поняття летальної дози має свої обмеження. По-перше, величину LD50, визначену, наприклад, для мишей, дуже рідко можна переносити на інших тварин. Отруйність нікотину для людини приблизно така ж, як і ціаністого калію (50—100 мг або 1—2 краплі), тоді як кози й козулі взагалі мало сприйнятливі до нікотину. По-друге, експериментально визначена, скажімо, на мишах, доза LD50 залежить від того, введена отрута підшкірно, внутрівенно, внутрім'язово або перорально (через харчовий тракт). Нарешті, навіть нелетальна доза може призвести до серйозного ураження того або іншого органа, особливо в довгостроковій перспективі, і викликати загибель організму. Проте величину LD50 широко використовують на практиці, у тому числі для порівняння токсичності різних класів хімічних сполук.

БІЛКОВІ ТОКСИНИ

Найбільш отруйні з відомих речовин — це високомолекулярні білкові сполуки, які виробляються бактеріями. Чемпіон серед токсинів (так називають білкові отрути рослинного й тваринного походження) — ботулінічний токсин: для нього LD50 = 0,00003 мкг/кг, тобто для загибелі організму його потрібно приблизно в 300 млн разів менше, ніж ціаністого калію. Ботулін — білок із молекулярною масою 150 000, який виробляється бактеріями, що розмножуються в зіпсованих продуктах харчування (ковбаса, консерви) за відсутністю кисню. Смерть настає через параліч дихальної мускулатури. Цей токсин не

переносить підвищених температур і руйнується при кулінарній обробці, тому отруєння ним трапляються рідко.

З токсином стовбняка (продукт відповідної бактерії) — другою за отруйністю сполукою (LD,,, = 0,0001 мкг/кг) — знайомий практично кожен: його (але в трохи зміненому вигляді) уводять під час щеплень. Третє місце за токсичністю (LDM = 0,019 мкг/кг) займає бета-бунгаротоксин, що виробляється в отруйній залозі змії бунгарос (вона мешкає в Південній Азії). Майже дорівнює йому за отруйністю токсин — продукт дифтерійних бактерій, для нього LDM = 0,24 мкг/ кг. Для порівняння: величина LDOT для токсину скорпіона дорівнює 9 мкг/кг, для токсину гримучої змії — 50 мкг/кг, для токсину очкової змії — 75 мкг/кг, а смертельна для людини доза отрути кобри складає 200 мкг/кг.

НЕБІЛКОВІ ТОКСИНИ

З небілкових токсинів найбільш отруйні виділені з морських організмів. їхня молекулярна маса значно менша: так, у палітоксину вона дорівнює 2679, a LD50 = 0,45 мкг/кг. Джерело палітоксину — шестипроменеві корали зоонтарії. Не виключено, що насправді токсин продукується вірусом, який знаходиться в симбіозі з коралами. Ще більш отруйний майтотоксин (LD50 = 0,05 мкг/ кг) і сигуатоксин (LD50 = 0,35 мкг/кг), виділені з одноклітинних джгутикових (динофлагеляти), що знайдені в деяких видах планктону. При розмноженні динофлагелят у воді накопичуються речовини, що забарвлюють її в іржаво-червоний колір; це явище відоме з найдавніших часів і одержало назву «червоного приливу». Воно супроводжується масовою загибеллю риб й інших морських організмів, а також масовими отруєннями людей, що вживають у їжу морепродукти (отрута накопичуються в рибах і молюсках). Сигуатоксин виділений з нутрощів багатьох риб, наприклад мурени й макрелі.

ТВАРИННІ ОТРУТИ

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Отрути й токсини

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок