Головна Головна -> Реферати українською -> Хімія -> Барвники синтетичні

Барвники синтетичні

Назва:
Барвники синтетичні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
53,32 KB
Завантажень:
264
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Барвники синтетичні – речовини для фарбування різних матеріалів, одержувані методом органічного синтезу. У широкому змісті сюди відносяться такі безбарвні з'єднання, з яких пофарбовані речовини утворяться вже після нанесення на матеріал, що офарблюється. Н: індигозоли (див. кубові барвники розчинні), діазояминові барвники (див. Диазоаминаль), фталогени, деякі барвники для хутра.

Синтетичні барвники, виробництво яких було почато в 1857 випуском мовеина (Перкин), фактично цілком витиснули з промислової практики природні барвники, при цьому найбільш коштовні природні барвники – алізарин, індиго – стали об'єктами промислового виробництва. Перші К.С. – мовеин, фуксин – були отримані окислюванням у різних умовах технич. окалина, що містить багато талундинов, відкіля пішло назву «анілінові барвники» як синонім к.с.

Термін «барвник» був введений у 1908 А.Е. Порою-Косищем замість раніше застосовувалися термінів «фарба» і «пігмент», яким тепер додають інше більш обмежене значення. Фарбою називають суміш прохальних і зв'язувальних речовин, застосовувану для поверхневого фарбування різних чи виробів для друкування на тканинах, папері, пластичних плівках і ін. матеріалах.

Назва «пігменти» зберігається для нерозчинних барвників, а також деяких неорганічних речовин.

На світовий ринок випускається більш 5000 різних барвників, основна частина яких призначена для розцвічення волокнистих матеріалів. Необхідність великого числа барвників визначається не тільки розмаїтістю квітів відтінків, а і розходженням у властивостях матеріалів, що офарблюються, методів нанесення фарбування, умовах служби пофарбованих виробів, значною різницею у вартості барвників, що стимулює в ряді випадків практику застосування менш міцних, але дешевих барвників.

Барвники випускаються в продаж звичайно під умовними назвами, що як фірмова торгова марка в капіталістичних країнах захищені патентами. При цьому однакові по будівлі барвники різні фірми випускають під різними назвами. Перелік випущених на ринок барвників із указівкою фірми, виготовлювача, властивостей і коли, це відомо, будівлі, приведені в довіднику Colour Inolex. У Радянському Союзі барвники випускаються також під умовними назвами, що утворяться відповідно до визначених правил. По технічних властивостях і областям застосування барвники поділяються: прямі; сірчисті; водорозчинні похідні, сірчистих барвників, кубові, водорозчинні похідні кубових барвників, протравні барвники для бавовни, компоненти, що утворять барвники на волокні, барвники для напівшерсті, кислотні протравні к-ли для вовни; епецоольні к-ли для химич. волокон, барвники, що утворять коволентную зв'язок з волокном; к-ли для комі і шубної овчини; к-ли для хутра; основні к-ли; нігрозини і індулини; к-ли розчинні в органич. речовинах; к-ли для онодированого алюмінію; к-ли для дерева; оптично відбілюючі препарати; пігменти і лаки. У межах кожної групи барвники розрізняються по квітам одержуваних фарбувань на метали, золотаво-жовті, жовтогарячі, червоні, рожеві, рубінові, бордо, червоно-фіолетові, фіолетові, сині, блакитні, бірюзові, зелені, маслинові, жовто-коричневі, червоно-коричневі, коричневі, сірі, синьо-чорні, чорні.

Назва барвників складається з двох і більш слів. Перше слово вказує на спосіб застосування чи барвника його властивості (прямий, кислотний, кубовий, сірчистий пігмент, лаковий, легкозасвоювані і т.п.), друге – характеризує колір, в окремих випадках уводитися третє слово, що характеризує специфічні властивості барвника (н: світлостійні, чи його будівлі (н: антрахіновий). Наступні за словами цифра і буква вказують на відхилень відтінку к-ля (н: жовтий к-ли жовтий з мають червонуватий чи зеленуватий відтінок жовтого кольору, у жовтого 2К и жовтого 2З – відповідні відхилення відтінку виражені сильніше і т.д.) Друга і наступна букви в назві служать для позначення специф. властивостей барвника і їхнє значення неоднакового в різних класах і інших групах, вони можуть указувати на особливості застосування, наявність у молекулах особливості застосування, наявність у молекулах к-ля металу і т.д. Для частини барвників вітчизняного асортименту скорочені традиційні назви: індиго, блондіго, родомин і т.д.

По донзич. властивостях К.с. можна розбити на дві основні групи: розчинні і нерозчинні у воді.

К-ли, розчинні у воді. Майже всі розчинні к-ли вміють іоногенний характер; відомо лише обмежена кількість пофарбованих неполярних з'єднань розчинних у воді, рекомендованих для фарбування оцетотного шовку і синтетич. волокон. Солі амонієві, рене суліфонієвих і оксонієвих основ, що складають клас основних чи котоиноидних до-лея, знаходять застосування для фарбування натурального шовку, кани, полмакричнитильного волокна, готування чорнила, олівців, у поліграфії, косметиці, а також у якості сенсибилизирующих до-лея, для галачено-серебряних виробів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Барвники синтетичні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок