Головна Головна -> Реферати українською -> Хімія -> Хімік Сванте АРРЕНІУС (Arrhenius)

Хімік Сванте АРРЕНІУС (Arrhenius)

Назва:
Хімік Сванте АРРЕНІУС (Arrhenius)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,81 KB
Завантажень:
176
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Хімік Сванте АРРЕНІУС (Arrhenius)
Шведський фізіохімік Август Арреніус народився в маєтку Вейк, недалеко від Упсали. Він був другим сином Кароліни Христини (Тунберг) і Сванте Густава Арреніуса, що управляє маєтком. Пращури Арреніуса були фермерами. Через рік після народження сина сім'я переїхала в Упсалу, де С.Г. Арреніус увійшов до складу ради інспекторів Упсальского університету. Будучи маленькою дитиною, Арреніус уже з задоволенням складав числа в звітах, що складав його батько, а відвідуючи кафедральне училище в Упсалі, він проявив виняткові здібності до біології, фізики і математики.
У 1876 р. Арреніус поступив в Упсальський університет, де вивчав фізику, хімію і математику. У 1878 р. він отримав ступінь бакалавра природничих наук. Проте він продовжував вивчення фізики в Упсальському університеті протягом трьох наступних років, а в 1881р. поїхав у Стокгольм, у Шведську королівську академію наук, щоб продовжувати дослідження в галузі електрики під керівництвом Еріка Едлунда.
У той час фізична природа електрики залишалася не зовсім зрозумілою. Відомо було, проте, що ні чиста вода, ні суха сіль не можуть самі по собі проводити електричний струм, у той час як водяні розчини солей можуть це робити. Арреніус досліджував проходження електричного струму через багато типів розчинів. Він висунув припущення, що молекули деяких речовин при розчиненні в рідині дисоціюють, або розпадаються, на дві або більш частки, що він назвав іонами. Незважаючи на те, що кожна ціла молекула електронейтральна, її частки несуть невеличкий електричний заряд - або позитивний, або негативний, у залежності від природи частки. Наприклад, молекули хлориду натрію (сіль) при розчиненні у воді розпадаються на позитивно заряджені атоми натрію і негативно заряджені атоми хлору. Ці заряджені атоми, активні складові частини молекули, утворяться тільки в розчині і створюють можливість для проходження електричного струму. Електричний струм у свою чергу спрямовує активні складові частини до протилежно заряджених електродів.
Ця гіпотеза склала основу докторської дисертації Арреніуса, що він у 1884 р. подав до захисту в Упсальському університеті. У той час, проте, багато вчених сумнівалися в тому, що в розчині можуть співіснувати протилежно заряджені частки, і Рада факультету оцінила його дисертацію по четвертому класу - занадто низько, щоб він міг бути допущений до читання лекцій.
Нітрохи не збентежений цим, Арреніус не тільки опублікував отримані результати, але і розіслав копії своїх тез цілому ряду ведучих європейських учених, включаючи знаменитого німецького хіміка Вільгельма Оствальда. Оствальд так зацікавився цією роботою, що відвідав Арреніуса в Упсалі і запросив його попрацювати у своїй лабораторії в Ризькому політехнічному інституті. Арреніус відхилив пропозицію, проте підтримка Оствальда сприяла тому, що він був призначений лектором Упсальского університету. Арреніус займав цю посаду протягом двох років.
У 1886 р. Арреніус став стипендіатом Шведської королівської академії наук, що дозволило йому працювати і проводити дослідження за рубежем. Протягом таких п'ятьох років він працював у Ризі з Оствальдом, у Вюрцбурзі з Фрідріхом Кольраушем (тут він зустрівся з Вальтером Нернстом), у Грацькому університеті з Людвігом Больцманом і в Амстердамському - із Якобом Вант-Гоффом. Повернувшись у Стокгольм у 1891 р., Арреніус починає читати лекції по фізиці в Стокгольмському університеті, а в 1895 р. одержує там посаду професора. У 1897 р. він займає посаду ректора університету.
Протягом усього цього часу Аарреніус продовжує розробляти свою теорію електролітичної дисоціації, а також вивчати осмотичний тиск. (Осмотичний тиск являє собою засіб прагнення двох різноманітних розчинів по обидва боки мембрани до вирівнювання своєї концентрації.) Вант-Гофф висловив осмотичний тиск формулою PV = iRT, де Р позначає осмотичний тиск речовини, розчиненого в рідині; V - обсяг; R - тиск будь-якого присутнього газу; Т - температуру і i - коефіцієнт, що для газів часто дорівнює 1, а для розчинів, що містять солі, - більше 1.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Хімік Сванте АРРЕНІУС (Arrhenius)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок