Головна Головна -> Реферати українською -> Інформатика, комп'ютери, програмування -> ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ

Назва:
ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,89 KB
Завантажень:
102
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Зміст.

Зміст. 2

Вступ. 3

Загальний опис ДСМ-методу. 4

ДCМ-метод автоматичного породження гіпотез (ДСМ-АПГ). 7

Схожість. 8

Загальні визначення. 8

Правила. 10

Простий метод. 10

Правила І роду 11

Правила ІІ роду. 11

Розмірковування. 12

Висновок. 14

Література. 15

Вступ.

ДСМ-метод виник із спроб формалізувати індуктивну логіку Дж. С. Мілля засобами багатозначної логіки предикатів. В подальшому, однак, ДСМ-метод розвинувся в комп’ютерну систему, що використовує множину оригінальних ідея відносно природи правдоподібного виведення.

Загальний опис ДСМ-методу.

Введемо три множини: причин А = {a1, …, ap}, наслідків B = {b1, …, bp} та оцінок Q = {q1, …, qp}. Вираз вигляду aі => bj; qk будемо називати позитивною гіпотезою (h+i j k). Вираз пов’язано з твердженням типу “ai є причиною bj з оцінкою достовірності qk”. Вираз вигляду ai ?> bj; qk будемо називати негативною гіпотезою (h–i j k). Його пов’язано з твердженням типу “ai не є причиною bj з оцінкою достовірності qk”. Серед значень qi виділимо два спеціальних, які можна позначити 0 та 1. Значення 0, приписане позитивній або негативній гіпотезі, означає, що відповідне твердження є хибним. Приписування гіпотезам значення 1 означає, що дана гіпотеза є тотожно істинною. Всі інші оцінки, відмінні від 0 та 1, будемо позначати раціональними числами вигляду s/n, де s пробігає значення від 1 до n – 1. Величина n характеризує “дробність” оцінок достовірності, що використовуються. Чим більше n, тим з більшою точністю оцінюється достовірність гіпотез.

Причини можуть бути різними за своїм типом. Найбільш рідкими є необхідні та достатні причини. Якщо аі – причина такого типу, то bj відбувається завжди, та якщо bj відбулося, то було аі. Частіше зустрічаються достатні причини, що завжди викликають появу bj. Але поява bj не є стовідсотковою основою того, що до цього було аі. Наслідок bj міг бути викликаним якимись іншими достатніми причинами.

Додаткові причини мають ту властивість, що їх наявність не викликає наслідок bj. Для того, щоб з’явилося bj, необхідна наявність певного набору додаткових причин, яких виступає в ролі узагальненої достатньої причини появи bj. Серед додаткових причин можуть бути необхідні додаткові причини. Їх входження до набору, що утворює узагальнену достатню причину, обов’язкове для того, щоб bj реалізувалося. Інші додаткові причини можна назвати факультативними. До кінцевого набору можуть входити ти чи інші комбінації факультативних причин. Нарешті, можливі причини аі мають ту властивість, що поява аі необов’язково викликає bj, але збільшує можливість появи bj.

Крім причин аі важливу роль в процесах реалізації причинно-наслідкових залежностей відіграють так звані гальма. Наявність гальм, разом з причиною, що викликає bj за звичайних умов, приводить до того, що bj не з’являється.

Повернемося до ДСМ-методу. Розглянемо групу позитивних прикладів. Знаходимо деяку частину опису об’єктів, загальну для певної сукупності прикладів з цієї групи. З’являється кандидат в причини. Таких кандидатів може бути декілька. Утворимо матрицю М+, в якій рядки відповідають виділеним кандидатам аі, а стовпчики – наслідки bj, що нас цікавлять (при одному наслідку, що нас цікавить в М+ буде один стовпчик). На перетині рядків і стовпчиків будемо записувати оцінки достовірності qk гіпотез h+i j k. Для множини негативних прикладів будується інша матриця М–, в якій містяться оцінки достовірності негативних гіпотез h–i j k. Кандидати в причини в матрицях М + та М– можуть частково співпадати.

На кожному кроці роботи ДСМ-методу використовуються нові спостереження, що поповнюють множини позитивних та негативних прикладів. Ці нові спостереження можуть або підтверджувати сформовані гіпотези h+i j k та h–i j k, або суперечити їм. В першому випадку треба збільшувати оцінки достовірності відповідних гіпотез, а в другому – зменшувати їх. Механізм зміни оцінок qk в ДСМ-методі влаштовано наступним чином. Значення n співпадає з кількістю позитивних чи негативних прикладів, що є у нас в даний момент. Таким чином, для М+ та М– значення n може бути різним. Зі збільшенням n росте “дробність” оцінок достовірності. Оцінка 1/n відіграє особливу роль. Вона відповідає повній невизначеності про достовірність гіпотези. Тому в початковий момент М+ та М– заповнені лише нулями, одиницями та оцінками 1/n. Значення істини та хиби можуть мати гіпотези, у яких в якості причин дано повні описи об’єктів, що утворюють множини прикладів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок