Головна Головна -> Реферати українською -> Інформатика, комп'ютери, програмування -> Тип безтипових файлів

Тип безтипових файлів

Назва:
Тип безтипових файлів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,51 KB
Завантажень:
16
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Розглянемо програму посимвольного копіювання файлів:

program StupidCopy;

var f, g : file of char; c : char; s : string;

begin

writeln('Задайте ім'я початкового файла');

readln(s); assign(f, s);

writeln('Задайте ім'я цільового файла');

readln(s); assign(g, s);

reset(f); rewrite(g);

while not eof(f) do

begin

read(f, c); write(g, c);

end;

close(f); close(g);

end.

Здається, що при виконанні цієї простенької програмки все гаразд, оскільки за рахунок використання буферів фізичні файли читаються-записуються порціями по кілька блоків, пристрої при цьому працюють найкращим чином, а переміщення інформації відбуваються головним чином усередині оперативної пам’ яті, тобто швидко.

Спробуйте запустити її на виконання, указавши вхідним файл розміром у кілька сотень кілобайтів – виконання займе секунди й десятки секунд. Напрошується висновок, що при її виконанні дещо здійснюється не найкращим чином. Розглянемо один із способів прискорення роботи з файлами.

Система Турбо Паскаль дозволяє створити додатковий власний буфер і власноруч описати його застосування. Це виявляється набагато ефективнішим від використання буферів, що забезпечуються системою. А реалізується це за допомогою безтипових файлів.

Тип безтипових файлів задається словом file. Файлову змінну цього типу, як і всіх інших файлових типів, треба спочатку зв’ язати з фізичним файлом і відкрити, установивши в початковий стан для читання чи запису. Процедури відкривання RESET і REWRITE тут мають по 2 параметри. Крім імені файлової змінної, у їх виклику вказується розмір "зовнішнього буфера" в байтах. Цей буфер ще називається блоком і явно в Паскаль-програмі не позначається. Через нього дані копіюються з фізичного файла до "внутрішнього буфера". Розмір блока може бути в межах від 1 до 65535. Як не дивно, найкраще встановити його рівним 1:

ReSet(f, 1) або ReWrite(g, 1).

Чому саме так, ми скажемо далі.

Уся подальша обробка безтипового файла описується зовсім іншими засобами.

Читання безтипових файлів задає процедура BLOCKREAD із чотирма параметрами. Усі вони, крім третього – параметри-змінні. У виклику процедури першим аргументом є ім’ я файлової змінної, другий задає місце в пам’ яті, з якого починається "внутрішній буфер", третій – кількість блоків, які треба прочитати з файла, а в четвертому, типу Word, повертається кількість блоків, яка насправді читається за виконання виклику. Наприклад, за означеннями

var f : file;

inbuf : array[1..100] of char;

blsz : Longint; numbl, numblre : Longint

та операторами й викликами

blsz:=4; numbl:=25;

reset(f, blsz); blockread(f, inbuf, numbl, numblre)

розмір блока встановлюється рівним 4 байти, і 25 таких блоків треба прочитати з початку файла. Якщо розмір файла насправді не менше 4*25=100 байтів, і ніяких помилок при читанні не було, то значенням змінної numblre також буде 25. Після читання масив inbuf буде заповнений до кінця, і треба буде обробити його залежно від конкретної задачі. Крім того, при виконанні наступного виклику цієї процедури файл f буде читатися зі 101-го байта.

Отже, для безтипових файлів поняття "доступний елемент" заміняється на "доступний байт".

Можливо, в файлі менше 100 байтів або при читанні щось трапилося, і насправді прочитано менше, ніж указані 25 блоків. Тоді значення змінної numblre буде не рівним 25. Після виклику можна задати перевірку numblre=numbl і відповідні дії в разі нерівності.

Якщо задати читання кількості блоків, меншої від 25, то масив inbuf буде заповнений не до кінця, а якщо більшої – то заповниться масив inbuf і відповідна кількість змінних, розташованих за ним у пам’ яті програми. Оскільки змінні розташовуються там у порядку означення, першими "жертвами" в даному разі стануть змінні blsz, numbl, numblre. Вони мають тип Longint і займають по 4 байти, тому за виконання blockread(f, inbuf, 26, numblre) буде зіпсована лише перша з них, за blockread(f, inbuf, 27, numblre) – перші дві тощо. Отже, треба бути особливо уважним при записі виклику.

Якщо блок, або "зовнішній буфер" не заповнюється до кінця, то кількість блоків, реально прочитаних, буде меншою від заданої кількості. Таким чином, для запобігання неприємностей треба забезпечити, щоб розмір файла ділився на розмір блока. Оскільки розмір блока насправді не впливає на швидкість читання, найкраще надавати йому значення 1. Тоді проблем не буде за будь-якого розміру файла.

Зрозуміло, що коли обробляється файл записів фіксованого розміру, то цей розмір можна задавати і для блока. Наприклад, записи типу

Student=record

Sname, Name : string[20];

Ball : real

end

мають розмір 21+21+6=48 (байтів). Саме це значення повертається з виклику функції

SizeOf(Student).

І взагалі, з виклику вигляду SizeOf(ім’ я-типу) повертається кількість байтів, що займаються значеннями цього типу, наприклад,

SizeOf(char)=1, SizeOf(integer)=2

тощо. Отже, файл f записів типу Student можна відкрити викликом

ReSet(f, SizeOf(Student)).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Тип безтипових файлів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок