Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст.Матеріал та його роль у формуванні одягу

Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст.Матеріал та його роль у формуванні одягу

Назва:
Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст.Матеріал та його роль у формуванні одягу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,27 KB
Завантажень:
372
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
РЕФЕРАТ
на тему:
Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст.
Матеріал та його роль у формуванні одягу


Як ми вже добре знаємо з попе-редніх розділів, для виготовлення народ-ного вбрання використовувалися мате-ріали як домашнього, так і фабричного виробництва.
Сировиною для матеріалів традицій-ного одягу українців, як і всіх східно-слов'янських народів, майже до XX ст. були рослинне волокно, вовна, шкури тварин (з хутром і без нього), у незнач-ній кількості — стеблини та кора рослин, дерево, метали. Вирішальну роль у виборі сировини, особливо в докапіталістичний період, відігравали природне середовище та пов'язаний з ним характер виробни-чої діяльності.
В районах, де вирощувались луб'яні культури (коноплі, льон), для ткацтва використовували рослинне волокно. Льон культивували переважно на Україн-ському Поліссі та в західних областях, коноплі — на Полтавщині та Чернігів-щині. Ці культури збирали майже на кожному селянському городі. Сировиною тваринного походження була вовна, в основному овеча. Із рослинного волокна та з вовни одержували прядиво, з якого або відразу ж ткали (рідше в'язали чи плели) окремі елементи одягу, або ж спочатку виготовляли тканину, з якої потім шили одяг. Спеціально оброблене овече хутро використовували для зимо-вого одягу та чоловічих шапок, а шкуру свійських тварин — для взуття. Дерево, лико, повсть уживалися значно менше. З лика плели взуття. Зі стеблин рослин та повсті робили чоловічі головні убори. В окремих районах Закарпаття з дерева майстрували взуття. У Прикарпатті та Карпатах метали використовували для різноманітних прикрас.
Особливо поширеною технікою виго-товлення матеріалів для одягу було до-машнє ткацтво. Саморобні тканини — основний матеріал селянського вбрання на значній території України XIX — початку XX ст., яскравий показник рівня матеріальної культури населення. Роз-виток ткацтва зумовлювався багатьма соціально-економічними чинниками, по-бутовими, господарськими потребами, а також наявністю необхідної сировини.
Ткацтво існувало на східнослов'ян-ських землях із найдавніших часів. Уже пам'ятки трипільської культури, архео-логічні знахідки скіфо-сарматського пе-ріоду (керамічні та свинцеві пряслиця, грузила для ткацького верстата, кістяні, бронзові й залізні голки, шила, мідні в'язальні гачки, а також відбитки тканин-ного плетива) свідчать про володіння основними видами техніки ткання, про багатий асортимент текстильної сирови-ни. Це знайшло продовження та розви-ток і в наступні епохи.
У давньоруській державі ткацтво було одним із найпоширеніших тради-ційних занять. Лляне, конопляне, а та-кож вовняне прядиво наші предки вико-ристовували для виготовлення тканин дуже активно. «Полотно», «сукно», «шерсть», «ткань» — усе це давні загаль-нослов'янські терміни.
Високого рівня досягло ткацтво і в пізніші часи. Це стало можливим завдя-ки розподілу праці та спеціалізації, що заклало основу виникнення ремесел, це-хів, мануфактур (XVII—XVIII ст.), а згодом і фабричного виробництва (друга половина XIX ст.). Такий шлях був прогресивним: ткацтво спрямовувалося на виготовлення масової продукції, проте воно ще не могло повністю задоволь-нити існуючий попит. До середини XIX ст. в економіці як усієї держави, так і кожного господарства тканини домашнього виробу посідали провідне місце. їх виготовленням займалися пере-важно жінки у вільний від сільськогосподарських робіт час. Майже в кожній селянській сім'ї були саморобний ткаць-кий верстат та інше необхідне знаряддя.
Серед продукції саморобного народ-ного ткацтва в Україні відомі не тільки тканини, а й довершені компоненти кос-тюма — запаски, плахти, пояси, хустки та ін. Полотно для натільного чи пояс-ного одягу, тканини для запасок, плахт, спідниць, поясів, сукно для верхнього одягу ткали насамперед для своєї роди-ни, а лише потім на продаж. Щодо ра-йонів, розташованих близько від шляхів сполучення, торговельних центрів, то ткацький промисел тут дедалі виразніше орієнтувався на збут. Звідси й більша різноманітність ткацьких виробів, технік, прийомів художнього оформлення тка-нин.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст.Матеріал та його роль у формуванні одягу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок