Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Кушнірство села Пістинь

Кушнірство села Пістинь

Назва:
Кушнірство села Пістинь
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,77 KB
Завантажень:
457
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
ПЛАН
Показ моделей кожухів і кептарів різних часів і різних фасонів нашого села.
Що треба було зробити, щоб такий кожух чи кептар появився у нас на плечах.
Коротка історична довідка.
Цікаво знати, що ... (короткі відомості про пістинських кушнірів, їх навчання).
Розгляд фотографій (з моїм коментуванням).
Слово художній самодіяльності.


КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Кушнірство – промисел, який включав вичинку шкіри з хутром і пошиття з неї кожухів, кептарів, шапок. Цей промисел мав на нашій території сприятливі умови – чималі запаси місцевого хутряного одягу в умовах клімату з різкими перепадами температури.
У Косівському повіті у 80-х роках ХІХ ст. налічувалось 107 кушнірів.
В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. виділяється кушнірством село Пістинь. Майстерність пістинських кушнірів була відома не тільки в усіх довколишніх селах, а й на Коломийщині, Снятинщині.
Кушнірство Гуцульщини кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. носило винятково кустарний характер. Якщо в інших промислах із зародженням капіталістичних відносин змінюються до певної міри знаряддя праці чи види сировини, то у кушнірстві увесь процес обробки сировини та пошиття виробів і далі здійснював майстер вручну, саморобними примітивними знаряддями. До роботи залучались члени сім’ї (приклад – ясінка Дмитра Костинюка і дочка, пізніше – внучка), у міських майстернях – 1-2 челядники (приклад – у Рибака челядником був Пліхтак Юрій Дмитрович.
До першої світової війни у північній частині Гуцульщини шили довгі кожухи: відрізні в лінії талії, рясовані. На пошиття такого кожуха йшло 7-8 шкір. Подібного крою кожухи виготовляли в районі Делятина, Пістині, Шешор, Уторопів – аж до Кут.
Вибравши певну форму, майстер кожну шкіру кроїв так, щоб найменше зрізати. Користувався при цьому ножем (“Бричем”), шив спеціальною тригранною голкою і лляними нитками, для міцності дубленими у вільховій корі або навощеними. Готовими викройками не користувалися, хіба що іноді, при пошитті дублених кожухів. Не тільки в оздобленні, а й пошитті кожухів, кептарів виявлялась майстерність народних умільців. Щоб річ служила якомога довше, була зручною в побуті, дбали і про види швів, і про способи з’єднання окремих деталей. Шви застосовували лицеві та виворітні. На давніх традиційних білих кожухах і кептарях усі шви робили лицеві, прикриті тонкою шкіряною смужкою, яку дрібно стебнували чорними або білими нитками. Для зміцнення внутрішніх швів гуцульські майстри між двома деталями вкладали тоненький шкіряний ремінець (”серце”). У дублених кожухах усі шви виворітні.
Крім кожухів, кептарів, кушніри займались і пошиттям хутрових шапок. У нашому селі поширеними були смушеві шапки двох видів (показую на фотографіях : де я в дружках – шапки у молодих і де вуйко Михайло – типу “козацькі”).
А ще в нашому селі поширеними вважались шапки-клепані – шапка з синього або червоного сукна, підшита овечим хутром, а краї облямовані лисячими хвостами.
Напевно, наші предки запозичили собі такий вид шапок від наших завойовників –монголо-татар.
ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ?
(записано з уст Рибак(Білецької)
Анни Юрівни, 1923 р.н. – дочки Микитинського кушніра Рибака Юрія Михайловича – 1903-1944 на уроці-зустрічі 9.ІІ.1994 р.):
Різали барана, або купували шкіру на ярмарку, ішли в ріку, добре прали ту шкіру, клали у шкафу, потім п’єлом (такий закочений саморобний ножик) відбирали пліву від шкіри.
Далі брали житньої або кукурудзяної муки, замішували з неї густий чир, розстелювали шкіри і мастили ці шкіри цим чиром.
Після кожну шкіру звивалося, як голубці і складалось в цебер. Заливалосі ці шкіри в цебрі холоднов соленов водов. І так вони там кисли 4-6 днів. Обов’язково – у теплі, на печі.
Був такий ключ (як стремено у коня) – називалосі ключувати шкіру, тобто натягувати, аби була м’яка, щоб не було на ній ніяких зморшок.
Далі клалосі на п’єла і білилосі гальбестром – аби шкіра була біла.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Кушнірство села Пістинь

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок