Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Гітарне мистецтво в Західній Європі в ХХ-му столітті. Стильові тенденції його розвитку.

Гітарне мистецтво в Західній Європі в ХХ-му столітті. Стильові тенденції його розвитку.

Назва:
Гітарне мистецтво в Західній Європі в ХХ-му столітті. Стильові тенденції його розвитку.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,53 KB
Завантажень:
298
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Гітарне мистецтво в Західній Європі в ХХ-му столітті. Стильові тенденції його розвитку.
Початок ХХ століття – це переломний момент в розвитку гітарного мистецтва. В цей період проходить зміна двох епох. По цілій Європі (за винятком Іспанії) спостерігається спад зацікавленості до гітарного мистецтва. Причин може бути багато: світ розвивається дуже швидкими темпами, з’являється промисловість, розвивається техніка, спостерігається загальна глобалізація. Змінюється також інтерес людей, їхній світогляд, уподобання. Романтична гітара, на якій грали Сор, Джуліані, себе вже вичерпала, а нова класична гітара, сформована іспанським майстром А. де Торресом в другій половині ХІХ століття, що відповідала новій естетиці, ще не встигла розповсюдитись по всій Європі. В Іспанії на стику ХІХ-ХХ ст. гітарне мистецтво активно розвивається завдяки особистості Ф. Тарреги. Не дивлячись на інтерес до гітарного мистецтва зі сторони деяких європейських композиторів, в тому числі композиторів Нової віденської школи, гітара страдає від досить посереднього сольного репертуару. Поява нового покоління виконавців – учнів і наступників Ф. Тарреги, серед яких М. Любет, Е. Пухоль, А. Сеговія та інші, сприяють розповсюдженню гітарного мистецтва по всьому світі. Саме завдяки Сеговії гітарне мистецтво викладається у вищих навчальних закладах світу, він відстояв гітару серед таких визнаних музичних інструментів, як скрипка і фортепіано, і довів, що гітара за багатством тембрів, штрихової палітри, технічних можливостей не поступається іншим музичним інструментам. Для гітари починають писати багато європейських композиторів, серед яких М. де Фалья, Д. Мійо, Ф. Пуленк, І. Стравінський , формується особливий гітарний репертуар, основною властивістю якого була опора на фольклор і класико-романтичні традиції.[Вайсборд А. Сеговія]
Перші десятиліття ХХ ст. принесли ціле сузір’я гітаристів “з великої букви”, достатньо хоча б назвати імена Джона Віліамса і Джуліана Бріма, Іду Престі та Олександра Лагою, переклади якого і по сьогодні залишаються перлинами гітарного репертуару. Під впливом великої особистості А. Сеговії композитори першої половини ХХ ст. почали створювати репертуар академічного типу – сонати, цикли прелюдій, сюїти, програмні етюди, камерні жанри, на кінець, концерти для одної, двох, чотирьох гітар з оркестром.
В творчості Х. Родріго, Ф. Морено-Тороби, А. Тансмана, М. Кастельнуово-Тедеско та інших яскраво прослідковується класико-романтичні особливості. Вони заключаються в наступному: –
використання класичних форм, ладо гармонічних відношень, жанрових канонів (Соната Джіокоза Х. Родріго, Каватина А. Тансмана, Концерт D-dur для гітари з оркестром М. Кастельнуово-Тедеско);
орієнтація на програмність музики (сюїта “Замки Іспанії” Ф. Морено-Тороби, “Cюїта Компостелана” Ф. Момпу);
посилення національних особливостей (використання фольклору своєї країни) – “Гаротін і Солярес” Х. Турини, Концерт “Аранхуес” Х. Родріго.
Але класико - романтичні тенденції – не єдине, що було притаманним гітарній музиці 30-40-х років ХХ ст.До цього часу відноситься розквіт одного із своєрідних її напрямків – латиноамириканської музики , в якій відбулося злиття американської і нової іспанської гітари, що стало перспективою для появи нових творчих особистостей. Своєрідність і унікальність латиноамериканської музики заключається в тому, що тут відбулося змішання культур трьох різних материків – Америки, Європи і Африки. Такого феномену в світі більше немає. В різних країнах таке змішання відбувалося по різному. Наприклад, африканський фольклор, повязаний з африканськими релігійними культами (такими, як Вуду, наприклад ) більше розповсюджений на Кубі і в Бразилії, де було багато чорношкірих рабів. В цих країнах афро-американський фольклор сприймається як національна музика. Яскравими представниками латиноамериканської музики є К. Густавіно, Х. Кордоса, Х. Марель, А. Хінастера, А. П’яццола, Е. Фалю, Р. Лара, М. Торрес, К.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Гітарне мистецтво в Західній Європі в ХХ-му столітті. Стильові тенденції його розвитку.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок