Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Основні напрямки вдосконалення правової бази культурної сфери України з використанням європейського досвіду

Основні напрямки вдосконалення правової бази культурної сфери України з використанням європейського досвіду

Назва:
Основні напрямки вдосконалення правової бази культурної сфери України з використанням європейського досвіду
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,44 KB
Завантажень:
10
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Основні напрямки вдосконалення правової бази культурної сфери України з використанням європейського досвіду


Порівняння європейського та вітчизняного досвіду правового забезпечення культури можна розпочати з напівсерйозного припущення, що Україна, цілком можливо, є європейським лідером за кількістю законів, прямо присвячених регулюванню тих чи інших питань культури.
Однак говорити про значну сприятливість цих законів для культурного розвитку, на жаль, поки що не доводиться. Детальний аналіз правової бази культурної сфери в Україні було зроблено науковцями УЦКД в рамках підготовки Національного звіту про культурну політику України, до якого й відсилаємо читача, натомість тут лише побіжно окреслимо основні проблеми законодавчого забезпечення культурної сфери в Україні.
Передусім – як за своїм духом, так і за буквою українське законодавство й досі зорієнтоване передусім на державно-комунальний сектор культури, і то переважно на його бюджетне фінансування. Надто мало уваги приділено правовому забезпеченню діяльності недержавних організацій культури, їх підтримці з боку держави й суспільства (як-от через благодійництво). На відміну від більшості країн Європи, Україна не має цілісного, несуперечливого й дієвого законодавства про неприбуткові організації. Заклади, підприємства та організації культури мають надто мало податкових пільг (у порівнянні з більшістю сусідніх держав), слабким є стимулювання меценатства та благодійництва. Законодавчий протекціонізм щодо вітчизняних культурних індустрій в Україні так само значно менш розвинений, ніж у сусідніх Росії чи Польщі.
Має місце низька дієвість чинних законів, нерідке ігнорування їх положень, у тому числі й органами самоврядування на місцях, для яких проблеми культури та людей, що в ній працюють, часто є «низько-пріоритетними». Втім, недотримання чинних законів – то доволі поширене явище для українського суспільства загалом.
Протиріччя, присутні в ряді законодавчих актів щодо культури можуть бути пояснені як результат спроб поєднати в них різні ідеології та системи цінностей: ідеї ліберальної демократії і вільного ринку співіснують з ідеями націєтворення у формах, характерних для ХІХ - початку ХХ століть; державний патерналізм співіснує з політикою невтручання в діяльність культурних установ, нарешті, окремі елементи багатокультурності співіснують із етноцентричними уявленнями про українську націю.
У світлі тематики, що їй присвячено цей аналітичний огляд, цікавими і важливими були б оцінки, що їх дають правовому забезпеченню культурної сфери в Україні європейські експерти, а також їхні пропозиції щодо шляхів удосконалення правової бази культури в нашій державі.
Нагоду для такого розгляду дає підготовлений в рамках Європейської програми оглядів національних культурних політик Звіт європейських експертів про культурну політику України (представлений у травні 2007 року).
У розділах, присвячених «законодавству щодо культурного сектора», практично немає конкретного аналізу тих чи інших українських законодавчих актів, натомість сформульовано низку загальних зауважень щодо недоліків нинішньої правової бази культури. Ці зауваження можна підсумувати в кількох наступних пунктах.
По-перше, в Україні, на погляд європейських експертів, «політична воля концентрується на прийнятті законів, а не на тому, щоб забезпечити їх виконання». Отже, дієвість уже прийнятих законів є недостатньою. Чи не головною причиною цього європейські експерти вважають недостатню поінформованість «тих, від кого залежить виконання законів – працівників культури», брак розуміння того, «як втілювати в життя добрі наміри законодавців».
Не заперечуючи недостатньої поінформованості багатьох працівників культури (і навіть, як виявляється інколи, окремих народних депутатів-літераторів) про чинну правову базу культури, все важко погодитися з тим, що, скажімо, процвітання «піратства», ігнорування багатьма теле-радіо-організаціями мінімальних квот на національний продукт в ефірі, ігнорування пам’яткоохоронних законів забудовниками, чи відсутність конкретної реалізації в податковому законодавстві обіцяних деякими «галузевими» законами податкових пільг для закладів культури пояснюються непоінформованістю зацікавлених осіб та організацій, а не їх корисливими інтересами, небажанням чи невмінням відповідних органів влади покарати порушників та змусити їх виконувати закон.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Основні напрямки вдосконалення правової бази культурної сфери України з використанням європейського досвіду

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок