Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Культура Месопотамії

Культура Месопотамії

Назва:
Культура Месопотамії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,17 KB
Завантажень:
203
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
1. Вавілонія

2. Ассирія

3. Століття і народи

Вавілонія

Протягом багатьох століть, що пройшли після краху імперії фараонів, кам'яні громади пірамід і руїни грандіозних храмів вражали уяву нових господарів Нілу, нагадуючи про те, що там колись розцвітала велика культура.

На схід від Єгипту тільки пагорби, що мало гармонують із загальним пейзажем долини Тигру і Євфрату, збуджували часом цікавість мандрівників, так, мабуть, ще глиняні черепки – часті знахідки арабів, – вкриті якимись знаками, схожими "на сліди птаха на мокрому піску".

Тим часом у Месопотамії, на нинішній території Іраку, у дуже далекі часи виникла і затвердилася настільки ж висока, як у Єгипті, культура, що зіграла не меншу роль в історії людства.

Про могутнє колись Вавілонське царство і про велику ассірійську державу ще до минулого століття було відомо тільки з Біблії і з писань Геродота і деяких інших древніх авторів. Були такі держави і такі народи, що пролили багато крові в нескінченних війнах, що багато будували і, очевидно, що процвітали в багатьох знаннях, але яка була їхня культура і що вона дала людству, залишалося неясним. Тому що ніякими пам'ятниками цієї культури, якщо не рахувати обпалених глиняних табличок з незрозумілими знаками, потомство не розпоряджалось.

Французькому консулу в Мосулі Полю-Емілю Ботта належить честь першого археологічного відкриття в Межиріччі. Довідавшись, що він цікавиться цими дивними табличками, якийсь араб повідомив йому, що їх велику кількість у його селі, де їх давно уже вживають на господарські нестатки. Ботта організував розкопки на пагорбі біля зазначеного арабом села і знайшов під сміттям і землею не тільки черепки, але цілі стіни і рельєфи з зображенням якихось дивовижних звірів. Так були відкриті руїни ассірійського царського палацу.

Дворіччя було бідне каменем, і тому будували там з цегли. Цегельні ж будівлі загинули від часу.

На відміну від долини Нілу, де протягом трьох тисячоріч жив один народ і існувала одна держава, у долині Тигру і Євфрату одне державне утворення не раз змінювалося іншим, різні народи воювали між собою, причому переможці звичайно руйнували храми, фортеці і міста переможених.

І, нарешті, Вавілонія, не захищена ззовні, як Єгипет, важкопрохідними пісками, часто піддавалася ворожим навалам, що розоряли країну. Так загинули багато великих творів мистецтва і була віддана забуттю велика культура.

Народи різного походження, що ворогували один з одним у Дворіччя, створили кілька культур, і все-таки мистецтво їх у своїй сукупності відзначено загальними рисами, що глибоко відрізняють їх від єгипетського.

Мистецтво древніх народів півдня Месопотамії звичайно позначається як вавілонське мистецтво; ця назва поширюється на назву не тільки самого Вавилона (початок II тисячоріччя до н.е.), але і ніколи самостійних шумеро-аккадських держав (IV-III тисячоріччя до н.е.), об'єднаних потім Вавилоном. Тому що вавілонську культуру можна вважати прямою спадкоємицею шумеро-аккадської культури.

Як і культура Єгипту і, ймовірно, приблизно в той саме час, ця культура виникає у Дворіччі наприкінці неоліту знову ж у зв'язку з раціоналізацією землеробства. Якщо Єгипет, по вираженню Геродота, – дарунок Нілу, то і Вавилон варто визнати даром Тигру і Євфрату, тому що весняні розливи цих рік залишають навколо благодатні для ґрунту нашарування мулу.

І тут первіснообщинний лад перемінився поступово рабовласницьким. Однак у Дворіччя довго не існувало єдиної держави, керованого єдиною деспотичною владою. Така влада була встановлена в окремих містах-державах, що постійно ворогували між собою через полив полів, через рабів і худобу. Спочатку влада ця знаходилася цілком і цілком у руках жрецтва.

Релігія в Дворіччі була опорою рабовласницької верхівки. Однак сама ця верхівка не була стійкою, тому що верховенство постійно переходило від одного міста-держави до іншого. Не заупокійний культ, не мрія продовжити й у загробному світі всі блага життя разом із владою, надихали навчання шумеро-аккадських жерців. Жорстока боротьба без пощади для переможених визначала світогляд тамтешніх земних владик, що впровадили його у свідомість своїх підданих.

Смерть неминуча, і смерть жахлива. Герой древнього вавілонського епосу відважний і непереможний Гільгамеш, "на двох третин бог, на одну – чоловік", знаходить безсмертя, але не може ним скористатися, тому що в царстві мертвих "траву молодості" з'їдає змія.

У вавілонському мистецтві не можна зустріти зображення похоронних сцен. Усі помисли, всі устремління вавілонянина – у тій дійсності, що йому відкриває життя. Але життя не сонячна, не квітуча, а життя, виконане загадок, заснована на боротьбі, життя, що залежить від волі вищих сил, добрих парфумів і злих демонів, що теж ведуть між собою нещадну боротьбу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Культура Месопотамії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок