Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МУЗИКАНТІВ-ВИКОНАВЦІВ З АВТОРСЬКИМ ТЕКСТОМ

КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МУЗИКАНТІВ-ВИКОНАВЦІВ З АВТОРСЬКИМ ТЕКСТОМ

Назва:
КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МУЗИКАНТІВ-ВИКОНАВЦІВ З АВТОРСЬКИМ ТЕКСТОМ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,90 KB
Завантажень:
21
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
З того часу як з’явився записаний в певній системі нотації музичний твір, творчі взаємовідносини носіїв музики – композиторів і виконавців – знаходились в процесі постійного видозмінення. Композитор і виконавець – співдружність, в якій ні одна із сторін не може існувати без другої і в якій, одночасно, кожна володіє власними об’єктивними творчими інтересами. В цій співдружності борються дві тенденції – прагнення до злиття з прагненням до самовираження і самоствердження, без чого неможлива ніяка творчість. Двобічність такого процесу несе в собі протиріччя, подолання яких складає зміст як історії виконавства, так і самого виконавського мистецтва.

В період творчості Куперена, Баха і Скарлатті, Байдна і Моцарта відношення виконавця музики до написаного тексту мало багато рис співавторства. Виконавці вносили в текст зміни самої різної властивості від незначної різниці в мелізматиці до варіювання нотного тексту. Змінам пілягала регістовка, темброве забарвлення. Динаміка, темп і т.д. Все це було пов’язане з мистецтвом імпровізації, яким тоді володіла більше кількість музикантів. Також треба додати, що музика ХVІІІ ст. дозволяла можливості різного емоційного наповнення і поняття “клавір” мало багато значень і включало в себе цілий ряд інструментів від співучих, але малозвучних клавікордів до блискучих клавесинів і міцних органів. Може саме в цьому криється одна з причин відсутності реакційних подробиць в творах того періоду – від майже “голих” нот Баха до скупих ремарок у інших авторів. Виконавство ХVІІ-ХVІІІ ст.. Можна охарактеризувати як імпровізаційне не тільки по відношенню до емоційної, тембрової, динамічної сторін твору, але і по відношенню до деякихчастни звуковисотної основи тексту.

Імпровізаційний стиль виконавства був характерний і для перших поколінь виконавців ХІХ ст. Виконуючи твори композиторів минулого, вони дозволяли собі все – антихудожнє перекручення твору, повне виконавське свавілля. Це був час паризького “блискучого” стилю, епоха віртуозів, яких Ліст називав “братією рояльних акробатів”.

В 40-х роках ХІХ ст. творча діяльність Мендельсона, Шумана, Шопена, Ліста, Бкерхіоза, їх учнів і послідовників зробили свою справу – у виконавстві поступово утверджувався новий напрямок. Настав час розквіту романтичного виконавського стилю. Якщо піаністів паризького “блискучого” стилю об’єднувало устремління до зовнішнього технічного і звукового ефекту, то для представників романтичного напрямку головним було виявлення у відповідності до панівної естетики, безпосереднього почуття. Найкращим об’єктом для пробудження і виявлення власного музичного почуття, були геніальні творіння великих композиторів. Хоча у виконавстві і стали виявлятися основні обриси твору і стиль автора, вільностей було достатньо. У виданнях тої епохи дбайливого відношення до авторського тексту виявити не вдається. Замінювались і змішувались метрономічні і динамічні позначення, знаки ритмічної нюансіровки, перимішувались авторські і редакторські ліги. В недоліках редакцій відбиваються і недоліки самого виконавства ХІХ ст.. Говорячи про цей період, Едвін Фішер свідчить, що “ в області інтерпретації... ми зібрали те, що посіяли романтики Шуман, Ліст, - красу, розкутість, але в той же час надлишок почуттів і сподоби в педалізації і встановленні темпу”.

Переглядаючи історію, не можна не звернути увагу на значення діяльності ще однієї гілки піонізма ХІХ ст., яка зіграла свою роль для сучасного вирішення питання “композитор-виконавець”. На початку вона висунула дуже великих артистів – Клару Шуман, Машелеса, Бюлова, в їх мистецтві проявлявся набагато більший інтерес до ліплення деталей, до музичної конструкції. Але пізніше, цей напрям, під довготривалим керівництвом Карла Рейнеке, придбав всі негативні риси академізму. Виник сухий, педантичний, ремісничий стиль гри, який починаючи з 50-х років існував протягом декількох десятиріч. На відміну від романтиків, які дивились на твір, як би здаля, з висоти своїх фантазій, тут текст розглядався “знизу, через мікроскоп”. Намагаючись урятувати твір і авторів від романтичних перебільшень, академізм цієї школи перетворив виконавство в школярське безжиттєве ремісництво. Музичне виконавство ХІХ ст.. в цілому відносилось до авторського тесту з великою свободою. Всі артисти ХІХ ст., починаючи від Ліста, Антона Руцбінштейна і закінчуючи виконавцями значно меншого масштабу, дозволяли собі вносити в текст власні інтерпретаційні, а іноді звуковисотні і формоутворюючі зміни.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МУЗИКАНТІВ-ВИКОНАВЦІВ З АВТОРСЬКИМ ТЕКСТОМ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок