Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Легенди та повір’я

Легенди та повір’я

Назва:
Легенди та повір’я
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,00 KB
Завантажень:
59
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Легенди та повір’я – споріднені жанри народної прози, які відрізняються від казок на-самперед посиланням на вірогідність зображуваного. Основу легенди і повір’я становить вигад-ка і фантазія. На відміну від казкової фантастики у легендарну вигадку та фантастику вірили як у можливу. Фантастика і вимисел легенди були тими чинниками, за допомогою яких неясне ста-вало зрозумілим, неможливе – досяжним. Із поглибленням знань про навколишню природу, з проникненням науки в усі сфери суспільного життя грунт, який живив вірування легенди, зни-кає. Це не означає, що легенди зникають цілком із нашого життя. Ми захоплюємось грою фантазії наших предків, легенди яких зафіксовані в численних фольклорних збірниках, трансформовані в художній літературі, різних видах мистецтв, викликають у нас естетичні переживання, сприймаються як художня цінність. Продовжують створюватися нові легенди, оскільки людину на даному етапі розвитку науки оточує ще немало дивовижного, непоясненого ще наукою, недостатньо аргументованого. Візьмемо хоча б численні розповіді про літаючі тарілки, про різні випадки, пояснити які часом просто важко.

Легенди сягають найдавнішої доби людської історії, власне, вони виникли і вдосконалю-валися разом з мовою. Протягом тисячоліть легенди і повір’я у складі всієї жанрової системи фольклору були чи не єдиним засобом узагальнення і передачі наступним поколінням життєвих, історичних географічних та інших знань. Поява писемності дала можливість зафіксувати значну частину текстів цього жанру. І таким чином легенди дійшли до нас. Ці зафіксовані на письмі народні легенди складають початок історичного літопису кожного народу. Згадати хоча б Геродотову "Історію", початкові розділи "Повісті минулих літ".

Слово "легенда" – книжне. У давнину легендами називали писемні твори з релігійними сюжетами або книги про життя святих. Книги ці призначалися для обов'язкового прочитання ченцями, служителями культу. Легендами називали ще написи на монетах, фортечних брамах, географічних картах, малюнках. Переписувачі житій святих вносили в канонічні тексти свої змі-ни, використовуючи при цьому елементи усної оповідної традиції. Так виникла апокрифічна література, твори якої разом з багатьма сюжетами церковних-книг почали проникати в народ-ний побут, змішуючись тут з усними легендами та переказами язичницької міфології.

В залежності від походження предмета зображення легенди поділяються на міфологічні (з перевагою персонажів християнської чи язичницької міфології), апокрифічні, антропоморфічні, історико-географічні, соціально-утопічні, соціально-побутові, топонімічні. Легенди, в яких основою є сюжети й персонажі християнської міфології, проникли в народний побут завдяки запровадженню культових книг. Побудовані на давній усній традиції, сюжети й мотиви цих книг у побуті змішувалися з місцевою оповідною традицією з язичницькою міфологією, набуваючи місцевого стильового забарвлення, трактування в стилі народної етики і естетики. До фонду легенд кожного слов'янського народу потрапило чимало міжнародних мотивів та сюжетів, пристосованих до місцевої оповідної традиції. Щодо історико-героїчних, топонімічних, соціально-побутових легенд, вони становлять собою суто національне утворення, хоча й до їх тканини могли потрапляти окремі мандрівні мотиви. Наприклад, легенди про народних героїв Максима Залізняка, Устима Кармалюка, Олексу Довбуша та ін., у яких немало мандрівних мотивів, зокрема, про чудесне народження героїв, про спосіб одержання надзвичайної сили, чарівної зброї, про їхню смерть.

На відміну від казок, легенди та повір’я в меншій мірі зберігають стабільність форми, характерні зачини й закінчення, закономірності розгортання сюжету. Рівень їх художньої довершеності великою мірою належить від розвитку місцевої традиції, від майстерності оповідача, від його життєвого та художнього досвіду.

Знедолений, безправний, покривджений соціально і національне народ хоч в уяві наді-ляв своїх героїв такими якостями, до яких прагнув гам Реальна постать учорашнього селянина, вівчара хлібороба - людини загалом звичайної, що стала на шлях нерівної боротьби за соціальну й національну справедливість, за певних обставин стає постаттю легендарною.

Легенди становлять початок подальшого розвиті к\ художньої літератури, інших мис-тецтв. Можна стверджувати, що нема письменника, який би не звертався до народних легенд за образами, за стилем відображення життя, за характерним світобаченням творців і носіїв цього жанру народної творчості.

Наприклад, в усіх народів світу існує повір'я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку

та пристановища, бо він загублений для свого народу.

У нашого, українського народу існує повір'я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Легенди та повір’я

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок