Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> КУЛЬТУРА ТА ОСВІТА

КУЛЬТУРА ТА ОСВІТА

Назва:
КУЛЬТУРА ТА ОСВІТА
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,45 KB
Завантажень:
53
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
а) Шкільництво. Мало відомо про стан шкільництва в литовсько-польській добі.

Безперечно, в манастирях, при церквах школи існували по-старому, в кращих

школах можна було не лише навчитися читати та писати, але й набути деякі

відомості з теології, літератури, грецької мови. В XVI ст. такі школи при церквах та

манастирях стали загальнопоширенийи.

У 1550 році згадується школу при Красноставській церкві. В 1596 році княгиня

Олена Чарторийська-Горностай зорганізувала школу в заснованому нею

Пересопницькому манастирі. В Почаїв-ському манастирі збудувала школу Ганна

Гойська, в Загаєцькому — Раїна Ярмолинська і т. д.

У цих школах діти вивчали азбуку, молитви, читали часослов, псалтир, кращі учні

— «Апостола». Ф. Скорина у передмові до Біблії писав, що псалтир був шкільним

підручником. Письма вчили староуставного, а пізніше скоропису, що виробляється

з XV ст. і з XVI ст. уживається в актовому письмі та урядовому діловодстві; вчили

також рахунки.

Навчителями в церковних та манастирських школах були дяки. У 1562 р.

Ходкевич, фундуючи Заблудівську церкву, половину суми призначає на утримання

дяка-«уставника», якого зобов'язує «на науці дітей держать». Так само й князь К.

Острозький, фундуючи «уставника»-дяка в Острозі, покладає на нього обов'язок

«школи держати». В своєму заповіті В. Загоровський, каштелян Волинський, згадує

«дяка доброго», як учителя. В 1581 р. пастор. Одерброн писав, що в Україні при

всіх церквах були школи. В церковних фундаціях не згадують про школи, а лише

про збільшену дотацію для дяка.

Крім визначених у церковних фундаціях дотацій, дяки, за старими звичаями

одержували від батьків, по скінченні їхніми дітьми псалтиря або граматики,

горнець каші або гривню грішми.

Дяком називали вчителя-«уставнйка», «бакаляра» або «дидаскала», здебільшого

молоду людину, яка далі могла стати священиком. Дяк міг допомагати при

Богослужбі, але не це було головним його завданням. Дяк часто був єдиною

письменною в селі людиною, до якої зверталися по поради. Отже, між ним і дяком

XIX століття велика різниця.

Маємо цікаві приклади побутового характеру, які малюють стан навчання в ХУ-

ХУІ вв. Характеристичний в цьому відношенні тестамент згаданого вище Василя

Загоровського. Року 1576 він був узятий татарами в полон, де й помер р. 1577, бо

не мав можли-вости дати за себе 500 золотих червінців викупу. З полону передав

Загоровський заповіт свій дядині, що виховувала його синів: коли хлопцям

сповнилося по 7 років, запросити «дяка добре вченого й цнотливого учити їх в

моїм домі або в церкві св. Іллі у Володимирі руСької науки в письмі святім... Коли

вони дійдуть до доброї науки в своїм язику руськім... згодити їм бакаляра

статечного,... який учив би їх науки латинського письма» дома. А коли навчиться

добре — «дати до Вільна, до єзуїта, бо там хвалять добру науку дітям»...

Пинський шляхтич Євлашевський описував, як він упродовж п'яти років «бавився

наукою руською».

Як уже згадувано, Україна, вступивши в склад Литовської держави, значно

перевищувала Литву та Білорусь своєю культурою. Руська, тогочасна українська

мова, запанувала в установах, українці, стаючи урядовцями, вводили в загальний

ужиток українське право, звичаї, мову. Православна віра витісняла литовське

поганство. Ще в 1347 р. король Казімір Великий видав був «руською мовою»

Вислицький Статут. Королева ЯдвІґа (1371-1399) любила читати слов'янську

Біблію та писання св. Отців. Казімір IV Ягай-лович (1492) більше вмів по-руськи,

ніж по-польськи. Польський учений С. Бандке писав 1415 року: «Усі Ягеллончики

аж до Сігізмунда-Авґуста в Литві писали по-руськи, привілеї й надання давали і

навіть часом краще, ніж по-польськи, вміли». У бібліотеці Сігізмунда 1,

передостаннього Ягеллончинка, було 33 книги руською мовою і лише одна —

польською».

Протестанти засновували в Польщі і в Литві школи, до яких охоче йшли українці;

це були насамперед гімназія та академія в Ракові. В Україні були протестантські

школи в Дубні, Хмельнику та інших містах.

У боротьбі за піднесення Католицької Церкви єзуїти взяли приклад у протестантів,

і Польща та Литва вкрилися мережею єзуїтських шкіл — колегій з добрими

педагогами, з бурсами для учнів. Там було зразково поставлено навчання, а разом і

виховання в католицькому дусі. Українці, які не мали рівноцінної школи, охоче

віддавали своїх дітей до цих шкіл, де поступово перевиховували їх на католиків.

Навчання провадилося за старою, звичайною в Західній Европі, схоластичною

систймою. Курс поділявся на дві групи: «тривіюм» і «квадривіюм» (інфіма,

граматика, синтакса:, поетика, реторика, діятектика та філософія). Мовою навчання

була латинська.

У протестантських та католицьких школах навчали також історії, географії,

космографії, природознавства. Але все це було чуже 1 відривало учня від рідної

культури.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: КУЛЬТУРА ТА ОСВІТА

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок