Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Відроджена культура на Волині: проблеми і здобутки перших повоєнних літ

Відроджена культура на Волині: проблеми і здобутки перших повоєнних літ

Назва:
Відроджена культура на Волині: проблеми і здобутки перших повоєнних літ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,74 KB
Завантажень:
49
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Культурне будівництво на Волині, як і в інших областях Західної України, розпочалася ще з 1939 р., але в період німецько-фашистської окупації піддалося нищівному удару. Гітлерівці зруйнували перші паростки культури. Було спалено сотні шкіл, бібліотек, медичних закладів, музейних експонатів, знищено інші осередки культури.

Після звільнення Волині від гітлерівських загарбників починається відбудова у всіх сферах життя. Проте звільнення від фашистської окупації не означало звільнення від тоталітарної системи. У повоєнний період розгалужений сталінський репресивний апарат, який діяв у західноукраїнських землях, широко використовував уже апробований у попередні роки арсенал акцій. Арешти, вбивства, конфіскації майна, масові депортації, запровадження системи поручництва – далеко не повний перелік форм і методів репресивного тиску на місцеве населення.

Метою каральних акцій було створення сприятливих умов для тотальної “радянізації” Західної України. Тут швидкими темпами мали бути здійснені індустріалізація, колективізація, культурна революція, утвердження влади органів диктатури пролетаріату. Всі ці процеси і мали створити умови для остаточної інкорпорації (включення до складу) західноукраїнського регіону до СРСР. Основними жертвами репресій були, як правило, члени сімей оунівців і так званих “бандопособників”, куркулі з сім’ями, західноукраїнська інтелігенція, священики греко-католицької церкви.

У гущавині таких подій відроджувалася і робила перші успішні кроки культура Волинського краю.

Незважаючи на всі недоліки і прорахунки, адміністративна командна система все ж приділяла увагу розвиткові та діяльності закладів культури. Так, у 1945 р. на розвиток освіти в західних областях республіки було виділено 5091,8 тис. крб. [5, 202]. У 1943-1944 н. р. у дев’яти визволених регіонах Волинської області працювала вже 161 школа і навчалося понад 16 тис. учнів. У 1947-1948 н. р. забезпечено повне виконання закону про загальне обов’язкове навчання. З 1944-45 н. р. та наступні шість років кількість неповних середніх шкіл зросла у 2,5 рази, а середніх – більше ніж у 5 разів.

Велика робота проводилась у цей час і щодо ліквідації неписьменності. У 1945 р. в області налічувалося понад 72 тис. неписьменних і малописьменних. Протягом року було охоплено навчанням понад 11 тис. осіб, а на кінець 40-х років завершилася ліквідація неписьменності й молописьменності.

У 1945-46 н. р. у Луцьку вже працювало п’ять середніх та шість семирічних шкіл. Для дітей-сиріт організовано дитячий будинок та школу-інтернат. Відновлено роботу Палацу піонерів, дитячої станції юних техніків-натуралістів, дитячу музичну і спортивну школи [4, 54].

У 1949 р. запроваджено обов’язкове загальне семирічне навчання. В області було створено комісії сприяння всеобучу, які проводили роз’яснювальну роботу серед населення, перевіряли стан охоплення дітей школою, організовували матеріальну допомогу учням.

У 1946 р. відновив роботу Луцький учительський інститут з фізико-математичним, історико-філологічним та заочним відділенням. Заняття розпочалися 1 вересня 1946 р., працювало тоді лише 13 викладачів. На перший курс було зараховано 130 студентів [5, 206]. У зв’язку з перспективами розвитку семирічних і середніх шкіл Луцький учительський інститут у 1951 р. було реорганізовано в педагогічний, а в 1952 р. йому присвоєно ім’я видатної української письменниці Лесі Українки [4, 56; 5, 206].

Розвиток загальноосвітньої і середньої спеціальної школи, підвищення культурних запитів населення висунули нові вимоги до культурно-освітніх установ. Починають зростати державні асигнування на будівництво нових і відбудову старих закладів культури, зміцнення їх матеріальної бази. У 1950 р. на культурно-освітню роботу держава асигнувала 14,5 млн., а в 1952 р. – 18,3 млн. крб. [5, 214]. Населення Волині залучалося до всенародної допомоги культурно-освітнім закладам. За 1945-1952 рр. кількість хат-читалень збільшилася майже вдвічі (з 550 до 911), а гуртків художньої самодіяльності – більше ніж у сім разів (з 365 до 2610), а чисельність учасників – у п’ять разів (із 5771 до 31368) [5, 214].

На весну 1948р. зросла мережа клубів, бібліотек, навчальних закладів. Але на обласній партійній конференції вказувалося на серйозні недоліки в роботі культосвітніх закладів: “...В своїй абсолютній більшості культурні заклади ведуть роботу на низькому рівні, їх робота не носить бойових, наступальний характер... В області відкрито 3 педагогічних училища, Луцька фельдшерсько-акушерська школа, Володимир-Волинський технікум сільського господарства, Луцький учительський інститут... Тут немало фактів проникнення в середовище учнів училищ і студентів інституту націоналістів – лютих наших ворогів” [1, 3]. Отож, ворогів народу шукали і серед студентської молоді.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Відроджена культура на Волині: проблеми і здобутки перших повоєнних літ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок