Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Зусилля сходознавців у поширенні спадщини арабської культури на прикладі Ігнатія Крачковського

Зусилля сходознавців у поширенні спадщини арабської культури на прикладі Ігнатія Крачковського

Назва:
Зусилля сходознавців у поширенні спадщини арабської культури на прикладі Ігнатія Крачковського
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,49 KB
Завантажень:
14
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Одним із перших європейських дослідників Близького Сходу був французький монах Герберт де Оріяк (938–1003 від Різдва Христова), який навчався у Андалусії — у містах Севілья (Іщпілія), Кордоба та ін. Він заслужив слави як найвідоміший знавець арабської мови, алгебри, геометрії й астрономії. Зважаючи на знання, досвід і виняткові особисті якості де Оріяка, його було обрано всесвітнім архієреєм (під іменем Сильвестра Другого). Сильвестр II став першим французьким Папою. За час правління він наказав заснувати арабські школи: одну — у Римі, другу — на півдні Франції, у Раймсі. Невдовзі було відкрито подібний навчальний заклад у Шартрі. Вважається, що впровадження у тогочасних навчальних закладах занять, присвячених фізичному вихованню, — його заслуга. Також він поширював у Європі перекладені з арабської мови твори з математики й астрономії.

Іншим визначним тогочасним ченцем-арабістом був Адлер Ауфбас. Він народився 1070 року, навчався в Андалусії, Єгипті, Лівані, Єрусалимі й Греції. Вивчав природничі, математичні науки, астрономію. А після повернення до Англії його було призначено вчителем для принца Генрі, який невдовзі став королем Генрі II. Науковець також відомий завдяки дослідам з вимірювання швидкості світла й звуку, а ще завдяки досконалому знанню арабської мови й культури. Він писав у книзі «Природні проблеми»: «Я, та мій керівник (розум), черпали знання від арабських устезів, < ... >

Ні не ті знання які отримував ти, засліплений проявами влади, що тримає тебе в шорах і веде людину, ніби якусь тварину, невідомо куди і невідомо навіщо. Людина була наділена розумом, щоб розрізняти між правдою та брехнею... ми повинні уповати на розум, а потім дивитись, хто нами керує...»

Цей науковець залишив по собі чимало перекладів з латинської (математика, астрономія), також, переклав за участі Іоганна у Севільї чотири книги Абу Маащара альБахла і написав твір «Арабські науки», який було надруковано в 1472 році.

Філософи тієї епохи користувалися здобутками арабської цивілізації. Так, Фома Аквінський, (1225–1274) виходець із благородної німецької сім'ї, вивчав Ібн Рушда, і перебував під впливом ідей Авіцени, альГазалій, Ібн Меймуна та інших арабських філософів.

Праці згаданих європейських мислителів відіграли неабияку роль у міжкультурному обміні, в історії науки. Деякі переклади з арабської на латинську, взагалі втратили історію походження і побутували як західноєвропейські.

Але зусилля сходознавців не обмежувались лише перекладом і публікацією текстів, вони концентрувалися на вивченні арабської спадщини в цілому, у її різноманітних проявах. Вони вивчали певні періоди розвитку арабської цивілізації, культурні взаємовпливи; займалися компаративістикою культур Сходу і Заходу, засновували видання, журнали, присвячені орієнталістиці: «Журнал королівського азійського товариства» (Лондон, 1823 рік), «Східний німецький журнал» (1847 рік). Постійно відбувалися засідання, конференції, на яких обговорювалися проблеми арабської культури, серед учасників були й визначні науковці Сходу. Будувались Ісламські культурні центри, бібліотеки. Колекціонуванням і вивченням арабських пам'яток займалися такі структури як Національна бібліотека Парижа (заснована 1654 року), Бібліотека британського музею (створена 1753 року), де зберігаються найбагатші зібрання цінних рукописів у Європі. Чимало творів мають у розпорядженні бібліотека Ватикану, Лейденська, Берлінська, Ленінградська, Кембриджська та інші книгозбірні.

Разом з тим, орієнталісти були зацікавлені у визнанні їхніх здобутків в університетах, у здійсненні підготовки молодих науковців, вивченні східних мов і літеранури на відповідних факультетах, які зокрема було відкрито в Сорбоні (Париж, Франція), Лейден (Нідерланди), Оксфорд та Кембрідж (Англія). У європейських університетах викладами відомі арабські професори, такі, зокрема як Шейх Хусн Тауфік аль-Адль, виходець аль-Азгару, він викладав арабську мову у східній школі Берліна упродовж п'яти років. Потім зайняв посаду викладача арабської мови у Кембріджі, згодом став членом Королівського товариства у Лондоні, де взагалі не було іноземців, крім нього. Помер 1904 року, був похований у Єгипті.

Серед найбільш відомих сходознавців минулого століття слід згадати Карла Брукльмана з Німеччини (1868–1956), Асіфа Бальсійоса з Іспанії (1871–1944), з Англії — Фріца Кранко (1758– 1838) та інших. Одним із найвідоміших сходознавців-арабістів є академік Ігнатій Крачковський (1883–1951).

Народився у місті Вільно (Вільнюс). Його батько був директором Учительського інституту. Згодом родина переїжджає до Ташкента. Чи не першим, що закарбувалося в пам'яті дворічного Ігнатія, були східні краєвиди, мечеті, базари. Інтерес до вивчення арабської мови, східної культури Крачковський виявив ще у дитинстві. Сам почав вивчати східні мови. Студіював їх і після повернення до Вільнюса — батька було призначено директором тамтешньої бібліотеки й головою археологічного товариства.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Зусилля сходознавців у поширенні спадщини арабської культури на прикладі Ігнатія Крачковського

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок