Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Медична етика: принцип “чини добро”, принцип поваги автономії пацієнта

Медична етика: принцип “чини добро”, принцип поваги автономії пацієнта

Назва:
Медична етика: принцип “чини добро”, принцип поваги автономії пацієнта
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,96 KB
Завантажень:
50
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Принцип “чини добро”.

Всім відоме положення деонтологічної етики Канта, яке витікає з його категоричного імперативу – якщо хочеш, щоби чинення добра іншими стало всезагальною нормою, і щоб інші робили тобі добро, чини і сам добро іншим. Моральний закон вимагає від нас не тільки не чинити зло, шкоду, а й спрямовувати свої сили на утвердження добра.

У біоетиці можна помітити іноді певне ототожнення принципів “не нашкодь” і “чини добро”. Так В.Франкін вважає, що принцип “чини добро” включає в себе 4 елементи:

1) не слід чинити шкоду;

2) слід перешкоджати злу і шкоді;

3) слід усувати зло;

4) слід чинити добро і сприяти йому.

Ці елементи постають у певній послідовності, перший передує другому, другий – третьому і т.д. Перші три елементи характеризують саме принцип “не нашкодь”.

До принципу “не нашкодь” можна віднести й вчення Толстого про не протистояння злу силою. Перше: перестань сам робити пряме насильство, а також готуватися до нього. Друге: не брати участі в якому б там не було насильстві. Третє: не схвалювати ніяке насильство ( ;с. 93). Тільки тоді, коли ці вимоги будуть виконані, можна перейти до утвердження добра.

Виходить, що принцип “чини добро” включає в себе принцип “не нашкодь”, дещо розширює його. Тому правомірним може видатися їхнє ототожнення. Проте між ними є істотні відмінності, які і виправдовують їхній окремий розгляд.

Принцип “не нашкодь” відноситься не тільки до медицини. Він є необхідною умовою всіх моральних відносин між людьми. Присутність у ньому частки “не” свідчить про те, що він передусім є обмеженням, забороною. А у формі заборони. як ми знаємо, завжди виступають сильні моральні норми (згадаймо всім відомий Декалог).

Принцип “чини добро” – це вже не заборона, а така норма, яка вимагає

деяких позитивних дій. Більшість дослідників перекладають принцип Beneficence як “чинити добро” чи благодіяння (5), ( ), ( ). Правда, в латинській, німецькій, англійській мовах “благо” і “добро” позначаються єдиним терміном: від того, як ми розумітимемо саме поняття “благо”, великою мірою залежить, який смисл ми будемо вкладати і в наші уявлення

про добро. Проте в українській мові значне місце посідає інше, духовно осмислене розуміння блага – як позитивного змісту буття взагалі, пов’язаного з розвитком його різнобічних потенцій, звільненням його продуктивних засад, реалізацією його призначення. Благо з такого погляду є, як вірно зазначає В.Малахов, світоглядною характеристикою, що визначає певну цілісну якість ставлення людини до дійсності ( ;с.89). Ідея блага постає як світоглядна передумова моральності загалом.

Проте передумова – це ще не сама моральність. Для того, щоб ідея блага набула морального значення, вона має бути осмисленою як чинник волевизначення людської особистості. Осмислена таким чином, ідея блага трансформується в ідею добра.

Тому в біоетиці доцільніше використовувати словосполучення “чини добро”, яке вказує на джерело наших зобов’язань і можливість власного вибору. Принцип “чини добро” вимагає не тільки творити добро, а й активно сприяти добру, доброті і милосердю.

Цей принцип включає в себе і такі позитивні дії як благодійність, милосердя, філантропія. На жаль, і в минулому і теперішньому досить відчутною є традиція, яка під сумнів ставить ці поняття, проголошуючи, що такі дії є надуманими, необов’язковими і навіть лицемірними. Ця традиція виходить з того, що такі позитивні дії несуть в собі такі почуття і емоції як співчуття, жалість, які підкреслюють немічність людини. Довгий час вважали, що благодійність по відношенню до конкретної людини тільки відволікає від вирішення більш глобальних завдань – створення таких соціальних умов, коли всі будуть сильними і нікого не прийдеться жаліти. Проте, як довели психоаналітики, культологи, слабкість, біль, страждання – це не тимчасові, властиві певній історичній епосі стани, а вічні супутники людини в цілому світі.

Принцип “чини добро” вимагає не стільки уникнення шкоди, скільки активних дій щодо її уникнення. необхідно мати на увазі, що мова йде не про шкоду, яку свідомо чи несвідомо заподіяв лікар, а про будь-яку шкоду, якій лікар може запобігти чи виправити, чи це буде біль, страждання, інвалідність, чи навіть смерть пацієнта (1; с.10).

Якщо принцип “не нашкодь” є нормою обов’язковою до виконання, то цього не можна сказати про принцип “чини добро”. Існує певна складність у його визначенні : Що це обов’язок, моральний ідеал чи чеснота?

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Медична етика: принцип “чини добро”, принцип поваги автономії пацієнта

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок