Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Правове забезпечення політики Європейського Союзу щодо культури

Правове забезпечення політики Європейського Союзу щодо культури

Назва:
Правове забезпечення політики Європейського Союзу щодо культури
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,77 KB
Завантажень:
33
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Правовою підставою для формування єдиної культурної політики Європейського Союзу стала Стаття 128 Маастріхтської угоди (1992), яка визначила, зокрема:

“Спільнота сприятиме розквіту культур країн-членів, поважаючи при цьому їхнє національне й регіональне різноманіття, і водночас – увиразнюючи спільну культурну спадщину”.

А четвертий параграф цієї статті підкреслює: “Спільнота у своїх діях, передбачених цією Угодою, має враховувати культурні аспекти”.

Долучений до Маастрихтської Угоди Додатковий протокол, підписаний в Амстердамі, зазначав, що громадське телерадіомовлення в державах-членах безпосередньо пов’язане з демократичними, соціальними та культурними потребами суспільства, а також з необхідністю збереження плюралізму ЗМІ.

В цьому сенсі держави-члени мусять забезпечити відповідне фінансування громадського телерадіомовлення. Таке фінансування потрібне телерадіокомпаніям для заповнення громадського ефіру в межах, визначених у кожній державі-члені. Однак при цьому воно має не шкодити ринковим умовам і конкуренції, що склалися в межах Спільноти.

Органи ЄС також прийняли кілька нормативних рішень – наприклад, Шоста Директива Європарламенту дозволяє державам-членам ЄС зберігати нульові або встановлювати зменшені ставки ПДВ (в рамках коридору 5-10%) на деякі товари та послуги, перелік яких чітко визначено «Додатком Н» до цієї Директиви. Книжки, газети та журнали (окрім тих, що носять відверто рекламний характер), а також квитки до музеїв та галерей, театрів та концертних залів знайшли собі місце в цьому переліку – отже, країнам-членам ЄС дозволено зберегти на них пільгові ставки ПДВ.

Натомість немає в цьому переліку друкарських послуг, паперу чи поліграфічного обладнання – отже, тим країнам-членам або претендентам на вступ до ЄС, що мають такі пільги сьогодні, рано чи пізно доведеться від них відмовитися. Не йдеться також про увільнення книговидавничої індустрії або книготоргівлі від податку на прибуток, орендної плати абощо – адже це суперечило б засадам чесної конкуренції.

Наприкінці ХХ ст. технічна революція створила телебачення високої чіткості (ТВЧ), яке давало зображення майже ідеальної якості та дозволяло супроводжувати його чотирма звуковими каналами для забезпечення стереозвуку або передання діалогів двома мовами одночасно. Для впровадження цього досягнення науки й техніки в Європі було прийнято стратегію Спільноти щодо нових технологій в аудіовізуальному секторі, спрямовану на розвиток співпраці між державами-членами в напрямку вироблення європейських стандартів для ТВЧ. Стратегія охоплювала три взаємопов’язані сфери: встановлення стандартів для супутникового телебачення; допомогу в технологічному розвитку, яка мала б дати європейським промисловцям можливість виробляти обладнання, що відповідало б новим стандартам; допомогу телерадіокомпаніям у виробництві програм з використанням нових технологій.

У Меморандумі про взаєморозуміння, підписаному 15 червня 1992 року, представники зацікавлених установ (телерадіокомпаній, операторів кабельних мереж, виробників телевізійного обладнання та продюсерських центрів) погодились сприяти реалізації стратегії Спільноти щодо синхронізованого забезпечення споживачів високоякісними телерадіопослугами.

Задля розвитку внутрішнього ринку та продовження технологічного прогресу було ухвалено Директиву про використання стандартів щодо передання телевізійних сигналів. Ця Директива запровадила у Спільноті регулятивні рамки для надання телевізійних послуг підвищеної якості, зокрема й цифрове телебачення. Вона стосувалася також і питань переходу від мовлення в системі PAL та SECAM до вищих стандартів, таких як D2-MAC та HD-MAC, для забезпечення супутникового й кабельного передання телевізійного сигналу. Для стимулювання розвитку телевізійних послуг підвищеної якості директивою було встановлено відповідні обов’язкові до виконання технічні вимоги, а також правила функціонування платного телебачення. Таким чином було запроваджено правила роботи на ринках платного телебачення ЄС, які поступово набули аксіоматичного характеру.

Ці регулятивні рамки були також потрібні для забезпечення вільного надання аудіовізуальних послуг у європейському просторі.

Директива “Телебачення без кордонів”

Європейська Комісія прийняла ще одну директиву стосовно порядку надання теле-ретрансляційних послуг (“Телебачення без кордонів”). Цей документ мав на меті організацію вільного переміщення телевізійних програм у межах Євроспільноти шляхом встановлення свободи ретрансляції програм інших держав-членів відповідно до гармонізованих Директивою положень національних законодавств.

Така практика, як наслідок, започаткувала іншу: транслюючи, держава повинна встановлювати правила поводження з її продуктом без втручання інших держав-членів, навіть якщо останні мають на меті ретранслювати зазначений продукт.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Правове забезпечення політики Європейського Союзу щодо культури

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок