Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Одяг населення Київської Русі

Одяг населення Київської Русі

Назва:
Одяг населення Київської Русі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
288,05 KB
Завантажень:
188
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.3


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Широкі верстви людності Київської Русі послуговувалися виробами місцевих майстрів. Як матеріал, так і одяг селян та простих городян були саморобними. Археологічні матеріали засвідчують існування в Київській Русі шкіряного взуття — постолів, чобіт, плетених зі стебел рослин чи кори дерев — личниць, а також великої кількості прикрас.

Відомості про одяг є і в давньоруських письмових джерелах. Так, в Іпатіївському літописі згадується кожух, у «Слові о полку Ігоревім» — кожух і опанча, оксамит і паволока, в інших пам'ятках — сорочка, ногавиці, онучі, корзно, свита, клобук, вінець і т. д.

Археологічні знахідки та письмові джерела суттєво доповнюються іконографічними матеріалами — фресками, іконами, книжковими мініатюрами, які дають уявлення про одяг переважно князів, бояр, дружинників. Хоча фрески Софійського собору в Києві зберегли зображення не лише князівської сім'ї, характерним елементом костюма якої був плащ (корзно), а й музикантів, мисливців, одягнених у вузькі штани та сорочки з поясом.

Костюм давньоруських князя та княгині.

Усі ці дані свідчать про значну соціальну диференціацію східнослов'янського суспільства. Про накопичення чималих скарбів заможними верствами населення Київської Русі розповідають як численні клади дорогоцінностей та монет, так і поховання, в яких збереглися атрибути влади чи високого сану, — гривни (нашийні обручі), поясні набори, персні, дорогоцінна збруя, колти, намиста, діадеми, опліччя (дробниці), хрести. Виконувалися вони різноманітною технікою: перегородчастої емалі, зерні, скані, черні, інкрустації, золочення.

Одяг заможних городян періоду Київської Русі

Вчителями ювелірного мистецтва на Русі були переважно греки, але руські майстри швидко й досконало оволоділи складною технікою обробки благородних металів і робили речі, що не поступалися імпортним.

Поєднання всіх перелічених прийомів дало змогу місцевим ремісникам створити велику кількість видів і форм прикрас. Терміни XI—XIII ст., які дійшли до нас, свідчать про різноманітність давньоруського «узороччя»: вінець, очолля, чоло, ожереди, гривна, намисто, лунниця, цата (опліччя), запона, сустуг, фібула (пряжка, що скріплювала плащ), обруч, усеряг, перстень, тразни (підвіски) та ін. Прикраси декорувалися реалістичним орнаментом у вигляді голови коня, птахів, змій чи геометричним малюнком. У давньоруському орнаменті присутня різноманітна язичницька символіка: сонце, засіяне або зоране поле, хміль, «дерево життя», турячі роги, зображення Дажбога, богині весни, Медузи Горгони, грифонів і т. п. Пізніше язичницькі елементи поєднувалися з християнськими — хрестом, мотивами вознесіння тощо.

Одяг заможніх селян Київщини. Кінця ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.

Майнова диференціація населення Київської Русі знайшла яскраве відбиття в письмових джерелах XII ст. Наприклад, у «Слові про багатого та убогого» багатий ходить «в павлоце и в кунах, а убогий руба не иметь на телесы», у першого нога «в червлене сапозе», у другого — в лычинцм».

Чоловічий одяг селянства Київської Русі складався з сорочки довжиною до колін, одягненої навипуск і підперезаної шкіряним або в'язаним поясом, а також нешироких штанів (гачів, портів). На поясі кріпили різні необхідні предмети (кресало, гребінь, невеликий ніж). На голову вдягали валяну шапку (клобук), на ноги — плетені з лика або стягнуті зі шкіри личниці, постоли та онучі. В холодну пору напинали суконну свиту, а взимку — хутряний кожух. Давньоруський костюм представників різних станів був близьким за кроєм, але відрізнявся числом предметів, а також якістю використаних тканин та інших матеріалів.

Типи жіночого князівського костюма періоду Київської Русі.

Костюм давньоруських жінок був самобутнім і різнобарвним — справжнім витвором мистецтва. Виготовлення одягу, прядіння і ткацтво, шиття та вишивка були повсякденним заняттям усіх жінок — багатих і бідних. Одяг заміжньої сільської жінки, а також дівчини складався з довгої вишитої сорочки (сороциці), поясного одягу у вигляді одного або двох незшитих, а пізніше частково зшитих шматків орнаментованої або клітчастої вовняної тканини (дві запаски, плахта, поньова). На голові у дівчини був вінець (корун, вінок), а у заміжньої жінки — рушникоподібний убір, який накидався на багато прикрашений твердий, виконаний з дорогої тканини корун (кику), що міцно тримав волосся. На ноги вдягали плетені із рослинних волокон личниці або стягнуті зі шкіри постоли.

У цей період уже чітко проявлялися локальні відмінності у жіночому одязі, які брали свій початок, вочевидь, іще з давніх племінних об'єднань. Насамперед це помітно у прикрасах, котрі виготовлялися місцевими майстрами, а саме у характері бронзових і срібних підвісок, що прикрашали головні убори та зачіску, скроневих і нагрудних прикрас. Ці особливості з часом частково знівелювалися, поскільки дедалі поширювалися вироби міських ремісників, а також привізні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Одяг населення Київської Русі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок