Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Зло як передумова добра. Відношення добра і зла. Поєднання добра і зла. Цінності вчинків

Зло як передумова добра. Відношення добра і зла. Поєднання добра і зла. Цінності вчинків

Назва:
Зло як передумова добра. Відношення добра і зла. Поєднання добра і зла. Цінності вчинків
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,22 KB
Завантажень:
65
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
I Вступ.

Термін етика походить від давньогрецького ethos , що означало місце перебування, спільне житло. Згодом у слові етос почало переважати інше значення: звичай, вдача, характер.

Наука етика вивчає етичні чесноти, досліджує, яка людська вдача є найдосконалішою, стежить за свідомістю людини. Звертаючись до категоріального устрою моральної свідомості, оскільки категорії – це саме такі основоположні поняття, які виступають водночас і найзагальніших властивостей дійсності, й актуальними формами діяльності свідомості, що має справу з даним аспектом дійсності. Відповідальність є однією з таких категорій моральної свідомості, оскільки вказує, з одного боку, на невід’ємну загальну рису будь-якої реально існуючої моральної особистості, а з іншого –розкриває сам спосіб роботи, саме функціонування моральної свідомості, яка осмислює світ з точки зору відповідного суб’єкта, прагне з’ясувати межі і характер людської відповідальності.

Існування подібних категорій свідчить про певну буттєву вкоріненість людської свідомості, про її реальні витоко. Німецький філософ-ідеаліст Г.В.Ф.Гегель зазначив, що категоріальний устрій долає відмінності між суб’єктом і об’єктом, утверджує- тотожність мислення і буття.

Категорія добра, яка розглядалась вище як цінність і провідна ідея моральної свідомості , що безпосередньо виводить її до проблем буття , продблем морального упорядження світу, разом із тим визначає фундаментальну внутрішню форму дій свідомості. Однією із сутнісних рис моралі є осмислення дійсності з точки зору проблемності добра і зла. Випливає також і те, що скласти детальніше уявлення про добро як фундаментальну категорію моральної свідомості можливо, лише враховуючи й категоріальну специфіку його одвічного антагоніста-морального зла.

II Основна частина.

1 Зло як передумова добра.

Протилежність добра і зла зовсім не означає , що в основі відносин між ними не закладені й певні взаємозв’язки. Як протилежності, добро і зло передбачають одне одного: у світі, де неможливо було б грішити, де перед людиною не відкривався би вимір злої волі,можна б було говорити про що завгодно , тільки не про добро. Добро передбачає моральний вибір.

Щоб усвідомити себе як моральну особистість, зібрати свою суб’єктивну енергію в єдине ціле, виховати свою волю, людина має відчувати весь ризик, усю незабезпеченість добра, яке не може утвердитись без її вибору.

Фахівці в галузі педагогіки зазначають: формуючись особистості потребують у власному, глибоко пережитому досвіді зла. Дитина, підліток, юнак на порозі дорослого життя має так чи інакше випробувати своє сумління, відчути реальний, не награний страх, реальний сором, щоб відчути межі своїх виборів і вчинків на майбутнє. В набутті цього досвіду, якого так чи інакше не позбавлений ніхто, є справжній, неминучий ризик.

Отже, без можливості зла, а інколи і його актуальної присутності в моральній свідомості і поведінці особистості неможливе гартування справжньої моральної доброти.

2 Відношення добра і зла.

У межах діалектичної філософської традиції, від Гегеля до основоположників марксизму, утверджується взірець розуміння взаємовідношення добра і зла в дусі класичної діалектики суперечностей- як цілковитого взаємоопосередкування, взаємопроникнення і взаємопереходу між ними. В суспільній свідомості вкорінюються думки про те, що зло в історії виявляється чи не найбільшою владою і природною формою втілення певного кінцевого добра, що добро безсиле, поки не знайде доступ до злих важелів реального прогресу, що добрі наміри самі по собі ведуть до пекла.

Саме користолюбство, любов до влади та інші низькі пристрасті головним чином і рухають коліщата історичного поступу, спрямованої до кінцевої свободи й добра.

Істотним наслідком утвердження в суспільній свідомості подібної діалектики виявилось те, що в межах доброчинної діяльності стала можливою ейфорія щодо зла як необхідного для досягнення позитивної мети.

Діалектична напруженість і взаємопереплетіння цих двох полюсів втілюються в незмінну актуальність вибору між началами добра і зла на кожному з етапів реалізації людських цілей. На передній план виходить потреба у відповідальному осмисленні кожного із знаючих елементів цілеспрямованої діяльності людини.

Вся сучасна історія свідчить, що мало бажати добра. Важливою є здатність добром робити добро –так вибудувати конфігурації своїх дій, щоб за будь- якого позитивного ефекту вони завдавали щонайменше зла людям і довкіллю.

3.Поєднання добра і зла.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Зло як передумова добра. Відношення добра і зла. Поєднання добра і зла. Цінності вчинків

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок