Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Креативний потенціал рекреативної діяльності. ідеологічна парадигма дозвіллєвої діяльності в Україні

Креативний потенціал рекреативної діяльності. ідеологічна парадигма дозвіллєвої діяльності в Україні

Назва:
Креативний потенціал рекреативної діяльності. ідеологічна парадигма дозвіллєвої діяльності в Україні
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,46 KB
Завантажень:
28
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Рекреація є досить місткою сферою соціальної діяльності: за відсутності сталих стандартів, вона передбачає високу ступінь варіативності як у використанні нових технологій, так і у впровадженні нових ідей. Стимулювання конкурентності на ринку культурних послуг є одним з реальних шляхів наближення соціально-культурної інфраструктури України до рівня світових показників. Але саме зміст дозвіллєвої практики визначатиме її соціально-культурну актуальність.

До сьогодні дозвіллєва сфера в Україні асоціюється, головним чином, з клубами. Клубна система існує у декількох альтернативних формах. Є «державні заклади клубного типу», є розважальні комерційні клуби, є самодіяльні клуби — об’єднання громадян за інтересами, є корпоративні клуби, є клуби сімейні, є клуби які об’єднують представників певних верств населення та ін. Такий стан певною мірою відображає тенденцію до природного культурного розшарування населення. У той же час сучасна клубна система відображає реальну ситуацію духовного вакууму у суспільстві, що заповнюється сурогатними формами культури. Мова іде не стільки про формальні ознаки, скільки про змістовні аспекти клубного життя.

Попри розгалуженість клубної системи загальна кількість населення, яка користується їх пропозиціями реально зменшується. З одного боку — це є проявом симптому «культурної хвороби» усіх індустріальних країн — звуження кола повсякденного спілкування людини у соціумі та заміни «живих комунікацій» сучасними інформаційно — комунікаційними технологіями. З іншого боку — наслідком реального зменшення обсягу вільного часу, який можна було б присвятити культурному самозадоволенню; залежності рівня та якості культурних послуг від матеріальних можливостей людини; зменшення та стандартизація культурних потреб переважної кількості населення. Склалась парадоксальна ситуація: за наявності досить високого рівня освіченості населення, а відтак і потужного культурного потенціалу, ступінь його культуротворчої активності знижується.

У той же час, поступово змінюється уявлення про зміст та роль культури у суспільстві. Хоча офіційно вона сприймається як галузь, ефективність діяльності якої оцінюється за кількісними показниками, усе частіше поняття «культура» використовується у якості показника можливості успішної самореалізації людини у будь-якій сфері: «політична культура», «економічна культура» і т. п. Внутрішня потреба людини у самовизначенні та самоутвердженні робить культуру в усіх її складових визначальним чинником стилю життя. Сьогодні не тільки місце роботи, рівень освіти, рівень добробуту, а й спосіб використання вільного часу стає елементом соціально-культурної ідентифікації особистості. Мова іде не лише про можливість користування престижними видами культурних послуг, а й про усвідомлення власної самобутності у певному культурному контексті. По мірі того, як екзотичні дозвіллєві пропозиції стають доступними усе більшій частині населення, зростає попит на ексклюзивні види задоволення культурних потреб, що поступово призводить до реформування рекреативної системи, перетворення її на сферу творчості.

Зважаючи на те що індустрія дозвілля, особливо розваг як її найбільш популярного елементу, має інтернаціональний характер, конкретизація індивідуальних рекреаційних потреб може бути пов’язана з «націоналізацією» пропозицій: формуванням ринку культурних послуг більш адаптованих до ментальних, соціальних, культурно-історичних особливостей країни або регіону. Неминучість диференціації дозвіллєвих очікувань різних верств населення передбачає реорганізацію існуючих правових, економічних, організаційних принципів соціокультурної діяльності загалом. Але, одним з центральних елементів зміни парадигми існування рекреативної сфери є зміна ціннісного статусу понять відпочинок, розваги, дозвілля: позбавлення їх присмаку другорядності у ієрархії понять, які визначають рівень життя людини.

Культурна ситуація в Україні характеризується тим рівнем змістовної невиразності, який не дає можливості переконливо моделювати образ потрібного майбутнього країни. Напівзабуте, зплюндроване обличчя радянського культурного устрою нагадує про себе неоукраїнськими паліативами: ідеологіями гучних програм і концепцій державної політики в освітній, інформаційній, культурній сферах; принципами та механізмами реального адміністрування в цих галузях. Симптоматичною є невизначеність правового поля культурної практики в умовах її стрімкої комерціалізації. Формування ринку культури, попри громадські очікування, не призводить до автоматичної деполітизації культури, оскільки держава залишається власником потужної інформаційної та соціально-культурної інфраструктури, а відтак і основним замовником культурного продукту. Разом з тим, дедалі очевиднішим є конфлікт ідеологічних інтересів політичних еліт та культурних настанов інших верств населення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Креативний потенціал рекреативної діяльності. ідеологічна парадигма дозвіллєвої діяльності в Україні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок