Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Європейська мода другої половини XIX - початку XX ст

Європейська мода другої половини XIX - початку XX ст

Назва:
Європейська мода другої половини XIX - початку XX ст
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
225,03 KB
Завантажень:
97
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Французька революція 1848 р. ознаменувала кінець стилю бідермейєр.

Настав час безмірної розкоші, а разом із тим — еклектики в моді, тобто поєднання різноманітних стилів. З 1850 р. до кінця 1860-го панував «виставковий» стиль «другого рококо». Моду, як раніше, диктувала аристократія. Втіленням жіночності й предметом наслідування з 1853 р. стала імператриця Євгенія Монтихо, дружина Наполеона III (племінника Наполеона І). Розкішне вбрання з криноліном вимагало відповідної зачіски, оздобленої живими квітами. Імператриця мала гарне золотаве волосся, і жінки, прагнучи наслідувати Євгенію, намагалися висвітлювати волосся (рис. 4.18). У цей період перукарі Гуго й Річардсон розробили суміш для знебарвлення волосся, до складу якої увійшов перекис водню. Золотокосих красунь із цього часу стало більше.

Друга половина XIX ст. відзначалася великими науковими Відкриттями, дослідженнями, з'явилася фотографія, зросла кількість залізниць, промислових підприємств. Це був період активної жіночої емансипації. Захоплення наукою, мистецтвом, спортом дало можливість створити гідну конкуренцію чоловікам. Характерною рисою жіночих зачісок 50-60-х років XIX ст. був прямий проділ. Волосся укладали гладенькими півколами на скронях, над чолом робили валикоподібні форми, що нагадували зачіску Марії Стюарт. Закручували волосся у локони ідеальної форми і зачісували їх до потилиці (рис. 4.19 а, б, в, г).

Популярними були зачіски з низькими пучками на потилиці, до яких збоку й знизу кріпили штучні локони (рис. 4.20 а, б, в). Інша зачіска — «а-ля курон» (корона) нагадувала форму вінця із завитого волосся, до нього на потилиці приколювали шиньйон із буклів і локонів, обвитих косою. Цю зачіску доповнювали квітами, гребінцями, стрічками, а пучки покривали сіткою. Улюбленими головними уборами були плоскі капелюшки — капори, які зав'язували під підборіддям.

У перукарському мистецтві з'явилася електрична машинка для стриження волосся (1882), щипці Марселя Грато для ондуляції (тобто завивки, опdulепх — хвилястий) волосся гарячим способом (1875); ці інструменти постійно вдосконалювали, і до кінця сторіччя вони набули великої популярності.

У перукарському мистецтві ондуляція волосся зайняла особливе місце, стала улюбленим видом укладки. Ця технологія поширилася не тільки у Франції, а й далеко за її межами. Вся Західна Європа «ондулювала» волосся. Оформлення зачісок було різне. Частіше ондуляцію робили в напрямку до маківки, зберігаючи при цьому проділ. На потилиці волосся зверху донизу заплітали в три-чотири коси, підгортали їх потім усередину, кріпили заколками і прикрашали додатково штучною косою, викладеною у вигляді обідка.

Зачіски 70-80-х років XIX ст. характерні вертикальним подовженням деталей (рис-4.18) Цей період називають періодом «позитивізму» — демонстрації коштовностей, речей, одягу, прикрас. У моді панував розкішний еклектичний стиль, але без смаку.

Каскади локонів, буклів, кіс від маківки спадали на потилицю, а потім на шию й спину (рис. 4.21 б). Популярними були зачіска в сітці, доповнення джгутами — торсадо із штучного волосся, квітами та декоративними заколками. Перукарі, які виконували зачіски, почали звертати увагу на індивідуальні особливості своїх клієнток, їхній вік, призначення зачіски. З'явилися зачіски домашні, для прогулянок (рис. 4.22), ранкові (рис. 4.23), вечірні, вихідні, для балів, салонні (рис. 4.24) та ін.

Великою популярністю користувалися крепони (підкладки), постижерні вироби, які часто брали навіть напрокат (рис. 4.25). Модними були зачіски з валиками на потилиці, вкладені в сітки. З боків на потилиці залишали «стрічки» волосся, які укладали поперек потилиці (назустріч одна одній) і сколювали брошкою. Над чолом волосся поділяли прямим проділом і з обох боків на скронях укладали об'ємні буклі у напрямку до маківки. В іншому варіанті цієї зачіски волосся над чолом укладали в об'ємний валик.

Зустрічалися зачіски з дрібно завитими чубками й каскадом локонів на потилиці. Вони мали назву «каскад із зефіром» (зефір — легкий вітерець).

Поступово чубки набули масивності, стали низькими. Зачіски здебільшого виконували із завитого волосся з використанням підкладок. Хвилеподібне волосся стало найпопулярнішим (рис. 4.26).

Наприкінці XIX ст. в моду увійшли зачіски на основі ондуляції — «бандо» (пов'язка). Вони були різних розмірів, гармонійно поєднувались із 5-подібним силуетом сукні. Волосся над чолом та на потилиці збивали в об'єми, загортали у напрямку до маківки і там формували невеликий пучок. На скронях об'єми були різні — від широко укладеного волосся до помірного об'єму. Ці зачіски стали настільки улюбленими, що жінки залишилися вірними їм і в наступному періоді розвитку моди (рис. 4.27).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Європейська мода другої половини XIX - початку XX ст

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок