Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Майстерність перукарів межиріччя

Майстерність перукарів межиріччя

Назва:
Майстерність перукарів межиріччя
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
285,24 KB
Завантажень:
54
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Майже одночасно із Стародавнім Єгиптом у родючій долині річок Тигру та Євфрату утворилися перші міста-держави. В цій місцевості, яку називають Месопотамією — Межиріччям, жив народ з високою культурою. Він будував храми, засівав лани, вмів писати, оволодівав математикою, астрономією, рахував час, будував колісниці, кораблі, кував вироби з міді, видавав закони, складав вірші, писав музику, створював шедеври ювелірного мистецтва, скульптури та володів найскладнішими технологіями виконання зачісок. Це був народ Шумеру з найстарішим містом Межиріччя — Еріду. Близько 2100 р. до н. е. виникло царство міста Ур. Очолював державу цар-жрець. У XVIII ст. до н. е. влада перейшла до царів Вавилону, потім почалося панування могутньої деспотичної Асирії, яка у свою чергу наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е.

підпала під владу Вавилону. Час не доніс до нас усього багатства цих культур. Лише з кам'яних кольорових барельєфів, що прикрашали стіни палаців, парадних воріт, ступінчастих пірамід-зікуратів, ми можемо уявити зовнішність жителів цих стародавніх країн.

Населення Межиріччя називало себе «саггіг» — чорноволосі (чорнокосі). Тисячу років тому пишне, блискуче, м'яке і гарно укладене волосся становило особливо важливий, навіть головний елемент зовнішнього вигляду не тільки жінок, а й чоловіків — жителів одного з міст Межиріччя — Вавилону (рис. 1.19).

Історія Вавилону нараховує близько 1500 років (початок II тис. до н. е. — 539 р. до н. е.). Історія Ассирії дещо коротша (XIV ст. до н. е. — 605 р. до н. е.). Вони були сусідами й часто воювали між собою.

На скульптурних рельєфах можна побачити дужих, кремезних воїнів з довгою квадратною або прямокутною бородою і волоссям майже до плечей (рис. 1.20 а, б). Колір та густота волосся були критеріями краси. І хоча основним вважався чорний колір, відомі випадки, коли ще у IV тис. до н. е. шумери намагалися змінити колір свого волосся, використовуючи для цього вохру. Пізніше для фарбування волосся застосовували хну і басму.

Жіночі та чоловічі зачіски Межиріччя були подібні. Найчастіше їх робили на подовженому волоссі. Вони складалися з дрібних, однакового розміру локонів, які розміщували горизонтально в кілька рядів, потім їх змінювали від обличчя, укладаючи волосся дуже чіткими жорсткими хвилями («холодна хвиля»). Хвилям приділяли особливу увагу, їх виконували за допомогою пальців рук або спеціальних металевих стержнів, попередньо нагрітих на вогні.

У складних зачісках поєднувалися різноманітні елементи. Іноді в одній моделі можна було побачити хвилі різних розмірів, локони, завитки, буклі, джгути, кіски. Більшість чоловічих зачісок складалися з кількох шарів різноманітних деталей; вуха залишалися відкритими (рис. 1.21).

Особливе значення мала борода. В усі часи у народів Передньої Азії борода вважалася ознакою сили бороди царів були вишуканими, вирізнялися великими розмірами (рис. 1.22). Вони символізували могутність.

Укладали бороди джгутоподібно або робили кіски, локони, розміщуючи їх вертикально або горизонтально. Вуса спускали до кутиків рота, їх завивали на кінцях і запускали в бороду. Багаті чоловіки вплітали у зачіски та бороди золоті нитки.

Для оформлення зачісок і борід потрібна була велика кількість волосся, тому часто використовували готові постижерні вироби, які майстерно кріпили до волосся або бороди.

У вавилонян зустрічалася невелика «каймова» (халдейська) борода. Вона обрамлювала обличчя тонкою смугою волосся від скроні до скроні через підборіддя.

Серед чоловічих головних уборів популярними були фески і тіари. Царські тіари вишукано й багато прикрашались.

Зачіски простого люду були не такими складними. Волосся зав'язували на потилиці у великі пучки, використовували обручі, обідки, пов'язки. Жіночі зачіски були схожі на чоловічі, складалися з тих самих елементів (рис. 1.23, а, б). Свої зачіски жінки підтримували обручами, обідками, стрічками, шнурками, діадемами.

У давніх єгиптян вавилоняни перейняли моду на перуки, на яких робили складні зачіски, що повторювали форми зачісок, виконаних на власному волоссі. Жінки часто використовували накладні пасма або цілі конструкції (декоративні «хвости», коси, джгути та ін.).

Відомо, що у Вавилоні, беручи шлюб, дівчата обов'язково мали зрізати волосся і віддавати його в дар богові Белу (Владиці). Іноді у церемоніальних випадках робили «вавилонську» зачіску (рис. 1.24 я). Волосся на потилиці підстригали до рівня плечей, збирали у «хвіст». Довге волосся також збирали в «хвіст», але ще підгортали його догори у вигляді петлі й підв'язували пов'язкою.

На чоло випускали дрібні пасма, а на скронях робили штопороподібні локони.

Носили також зачіски з косами на скронях (рис. 1.24 б). При цьому зверху укладали хвилі й прикрашали їх діадемою.

Жіночі зачіски накривали покривалами або невеликими капелюшками. Виняток станови рабині — їм заборонялося носити покривала.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Майстерність перукарів межиріччя

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок