Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Перукарське мистецтво доби Відродження

Перукарське мистецтво доби Відродження

Назва:
Перукарське мистецтво доби Відродження
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
233,94 KB
Завантажень:
109
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
В історії суспільного життя, культури і мистецтва після середньовіччя надзвичайно прогресивним етапом стала доба Відродження (Ренесанс). Це була епоха географічних відкриттів, інтенсивного розвитку міст, що формувалися за принципом самоврядування. Це був період формування націй, ламання старих феодальних відносин, період формування нового світогляду, нової гуманістичної культури.

Усупереч релігійному диктату культура доби Відродження, звертаючись до античних джерел, стверджувала земне життя, уславлювала людину як особистість. У ній зародилося поняття «гуманізм». Стверджуючи свої права, на перший план вийшла людина. Викликали захоплення її всебічний розвиток, духовна та фізична краса.

Ренесанс у перукарській справі. В перукарському мистецтві домінували витонченість і вишуканість: чубчики, завивка від хвилястої до дрібної крутої. Стрижки різних видів поєднувалися з крутою завивкою на папільйотки. Великого значення надавали догляду за бородою та вусами, головною умовою краси яких був рівномірний колір. Так, з появою першої сивини бороду повністю фарбували в світлий колір, іноді з блакитним відтінком. Жіночі зачіски були більш декоративними, вигадливими та індивідуальними — у них відображалися смак і фантазія перукарів. Використовували штучні коси, для них італійські майстри придумали спеціальний футляр з білого шовку, обмотаний білою стрічкою навхрест.

Італія раніше за інші держави й найповніше пережила добу Відродження. Мілан, Венеція, Палермо, Генуя та інші великі міста цієї країни стали центрами ремесел, банківської справи, виробництва, мистецтва, моди. Центром ранньої моди Ренесансу вважається Флоренція, яка мала великий вплив на поширення смаків у всій Італії.

Ідеал італійської красуні — високі жінки з пишними формами, тонкою талією, довгою шиєю, витонченими рисами обличчя, високим чолом, золотавим довгим волоссям. Чоловіки — міцні, широкоплечі, мужні, з досить довгим волоссям.

Глибоке декольте в жіночих сукнях гарно поєднувалося з довгим розкішним волоссям. У моді було відкрите високе чоло, тому волосся над чолом підголювали над краєм його росту. Жінки намагалися надати волоссю приємного золотавого відтінку — від медово-пшеничного до золотаво-каштанового. Захоплення світлим волоссям призвело до того, що у Венеції на дахах домівок почали споруджувати легкі будочки з дощок і без даху.

В них годинами сиділи жінки, закриті від сторонніх очей, які підставляли під сонячні промені волосся, змочене різноманітними розчинами. Після цього волосся набувало яскравого золотавого з рудим відтінком кольору. Пізніше цей колір отримав назву «тиціан». Для більш рівномірного знебарвлення волосся розкладали на широких крисах капелюхів без денця. Склад суміші для освітлення волосся перукарі тримали в секреті. Для надання мідного відтінку використовували настої лушпиння цибулі. Зачіски італійських красунь чудово відтворив на своїх полотнах Сандро Ботічеллі (рис. 2.14).

На картинах ми бачимо гарне волосся, укладене в зачіски з кіс із складним плетінням у поєднанні зі джгутами, вільними пасмами, прикрашеними перлами, стрічками. На одній із таких зачісок є прямий проділ, уздовж якого укладено ряд перлів, що закінчувався на маківці фероньєркою (брошкою з каміння) у вигляді квітки; з-під неї стирчав пучок пір'я. З обох боків від проділу на гладко зачесаному волоссі укладені по три тонкі кіски. Кінці волосся зав'язані у вузли. Волосся спадає м'якими хвилястими лініями. На потилиці у вигляді обідка укладено косу, також прикрашену перлами й стрічкою. Закінчується коса складним вузлом, з якого, наче полум'я, виривається хвилясте пасмо. Навколо коси — гладеньке пасмо, перехвачене в кількох місцях стрічкою. Доповнює зачіску довге пасмо, перев'язане стрічкою на рівні шиї. Два насма, заплетені в кіски, обвиті на шиї, як намисто, і закінчуються на грудях китицею з волосся.

У 1485 році С. Ботічеллі створив портрет Симони Веспуччі, на якому ми бачимо дуже складну зачіску. Чоло відкрите, прямий проділ прикрашено перлами. З обох боків від проділу спущено пасма, завиті у вигляді дрібних хвиль. Широке пасмо волосся збоку м'якою лінією входить у середину коси, розміщеної на потилиці у вигляді обідка. Закінчується пасмо завитками, які вільно спадають. У середині коси у вигляді пучка укладені пасма, перехоплені стрічкою. Уздовж спини спущене довге пасмо волосся, перев'язане хрестом. З одного боку звисає тонка кіска, прикрашена перлами, що закінчується маленьким пасмом, яке нагадує китицю. Під підборіддям, навколо шиї, на манер середньовічного «барбета», укладене плоске пасмо волосся (рис. 2.15 я).

Подібне рішення, що нагадує «барбет», можна побачити на портретах роботи Леонардо да Вінчі. У Чечілії Галлєрані, яка тримає на руках горностая, гладеньке пасмо волосся вишукано обмотує тендітну шию. Традиційний прямий проділ симетрично поділяє зачіску на дві частини. Прозору вуаль, накинуту на волосся, підтримує шнурок (рис. 2.15 б).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Перукарське мистецтво доби Відродження

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок