Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції

Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції

Назва:
Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
177,61 KB
Завантажень:
197
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Давні греки були завзятим, енергійним народом. Характерною рисою давньогрецького суспільства, хоч як це дивно, була відсутність великих рабовласників. Це мало велике значення для розвитку античної демократії, яка сприяла розквіту давньогрецької культури.

Історія давньогрецького античного суспільства починається приблизно в XI ст. до н. е., з часів переселення в Грецію дорійських племен, і поділяється на декілька періодів: гомерівський (XI-VIII ст. до н. е.), архаїчний (VII-VІ ст. до н. е.), класичний (V-ІV ст. до н. е.), елліністичний (ІV-ІІІ ст. до н. е.).

Велике значення для поступу цієї культури мала професія скульптора і художника. У Стародавній Греції це вільні й шановані люди. Ідеалом греків було здорове, фізично треноване тіло. Образ оголеного атлета став головним в античній скульптурі. Патріотизм, висока громадянська свідомість, широкий світогляд — усе це поєднувалося з фізичною красою гармонійно складеного тіла.

Слід зазначити, що давньогрецьку моду вирізняли п'ять особливостей: прагнення до організованості, закономірності, пропорційності, доцільності, симетрії (рис. 1.26 а, б, в). Саме у Стародавній Греції зачісці було надано значення високого мистецтва, а чоловіки охоче експериментували зі своїм волоссям. Перукарі мали не тільки гарно і швидко причісувати волосся, а й, як в архітектурі та скульптурі, дотримуватися правил гармонії та естетики.

Дівчата Стародавньої Греції, на відміну від юнаків, не брали участі в Олімпійських змаганнях, але гарне тіло вважалося і в юнаків, й у дівчат дарунком від Бога і становило предмет гордості, поваги й шанування.

Твори мистецтва не тільки дають уявлення про ідеали краси та смаки давніх греків, а й дозволяють вивчати форми зачісок, модних на той час. Естетична досконалість зачісок Стародавньої Греції впродовж багатьох століть була предметом наслідування. Головні критерії жіночої краси того часу — природність пропорцій тіла. Гарними вважалися прямі, правильні лінії носа, підборіддя, невисоке чоло, великі очі й підкреслена дугоподібна лінія брів. Саме такою людство бачить статую Афродіти Мілоської (рис. 1.27 а). Символом чоловічої краси став Аполлон Бельведерський (рис. 1.27 б).

Спартанці з юнацьких років не стригли волосся. Прикладом турботи про зачіску може бути оповідь Геродота про те, що шпигун від Ксеркса бачив одного спартанця, який зачісував і прикрашав своє волосся напередодні битви.

Даючи загальну характеристику чоловічим зачіскам у Стародавній Греції, можна зробити висновок, що вони були досить різноманітні. У ранньому періоді грецької історії вони майже не відрізнялися від жіночих. В архаїчну епоху носили довге завите й укладене у суворому порядку волосся, а також коси, їх залишали розпущеними, вкладали навколо голови. Пізніше зачіски спрощували: перукарі працювали годинами, створюючи ілюзію локонів, що розвіювалися на вітрі.

Найпопулярнішими були зачіски з розчесаним на всі боки волоссям. На потилиці залишали довгі пасма, а над чолом короткі, які завивали у тугі локони або закручували в кільця. Волосся звисало щільно притиснутими одне до одного пасмами чи його вкладали у вигляді заплетеного «хвоста», який підгортали догори. При цьому локони закладали під косу (рис. 1.28 а).

Зустрічалися також зачіски, що нагадували вавилонські, з підгорнутим у вигляді петлі «хвостом» (рис. 1.28 б).

Чоловіки носили подібні зачіски, доповнюючи їх локонами над чолом (рис. 1.28 б). Це зачіски з довгого волосся, вільно завитого, яке спускали на спину і плечі. У чоловіків в архаїчний період була поширена зачіска з кіс, які заплітали за вухами й укладали навколо голови, наче обідок. Волосся над чолом укладали чубком, що складався з дрібних кілець або серпоподібних завитків (рис. 1.28 г). Інколи збоку спускали довге пасмо, перекручене у вигляді джгута (рис. 1.28 д). У V-ІV століттях до н. е. подібні зачіски зникли і з'явилися нові — із завитими кучерями.

Фарбування волосся, завивка здійснювалися добре освіченими фахівцями як з рабів, так і з вільних громадян. Раби, які володіли професійними технологіями виконання зачісок,

дуже високо цінувалися, мали майнові привілеї. Кожен із фахівців виконував тільки одну операцію. Так, уже в сиву давнину виникли своєрідні школи з навчання перукарської майстерності. Саме у Стародавній Греції з'явилися перші професійні перукарі — «каламістри». Ця назва походить від назви щипців для завивки волосся. Металеві стержні «каламіс» були вдосконалені в щипці для завивки волосся «каламіструми».

Техніка виконання зачісок постійно вдосконалювалася. Можна було побачити поєднання різноманітних локонів: трубчастих, кільцеподібних, спіральних (рис. 1.28 е). Деякі ритуальні й нарядні зачіски прикрашали над чолом бантом із волосся, який нагадував метелика. Таку зачіску називали «цикада», або «бант Аполлона» (рис. 1.29).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок