Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Творчість перукарів Стародавнього Риму

Творчість перукарів Стародавнього Риму

Назва:
Творчість перукарів Стародавнього Риму
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
55,23 KB
Завантажень:
105
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Портретні, скульптурні зображення, посмертні маски дають уявлення про людей, які жили у Стародавньому Римі. В житті та культурі давніх римлян велике значення мали культ тіла і перукарське мистецтво. Дуже багато з перукарського мистецтва римляни запозичили у давніх греків. Характер зачісок був сформований ще в республіканський період, їхня форма залежала від соціального статусу, місця в суспільстві, добробуту власника. Перукарі робили суттєвий внесок у розвиток нових напрямів моди, але при цьому великого авторитету в суспільстві мати не могли. Спеціальні раби — «тонсорес» та «кіпасіс» — виконували зачіски гарячою завивкою, робили і «мокру» холодну укладку, стригли особливими серпоподібними бритвами. Кожен виконував свою операцію. У Стародавньому Римі винайшли спеціальний валик для підтримування пасом у жіночих зачісках над чолом — «падус».

Найдавніший (царський) період римської історії (VІІ-VІ ст. до н. е.) був перехідним від первісного ладу до рабовласницького. Наприкінці IV ст. до н. е. було проголошено республіку. Завоювання й пограбування великих територій та жорстока експлуатація населення провінцій, що приєднувались, перетворювання переможених народів у рабів призвели до значного збагачення верхівки панівного класу — рабовласників. Завоювання нових народів і держав збіглося з жорсткою боротьбою між рабами та вільним населенням, між патриціями й плебеями. Історію Стародавнього Риму прийнято поділяти на два періоди — Римську республіку і Римську імперію. Розквіт римської античної культури належить до пізнього республіканського періоду і початку імперії. Головними рисами художнього стилю давніх римлян були монументальність, парадність, декоративність.

Римські жінки значну увагу приділяли зачіскам. Жіночі зачіски стрімко змінювалися і вражали різноманітністю. Деякі модниці власний мармуровий портрет замовляли із мармуровою зачіскою, яку можна було знімати й змінювати на іншу, найсучаснішу, модну, часто підмальовану. Таким чином, і в старості римлянка мала можливість милуватися образом своєї збереженої у мармурі молодості із зачіскою за останньою модою.

У республіканський період їхні зачіски нагадували давньогрецькі (рис. 1.36 а, б). Найчастіше волосся розділяли на прямий проділ, пасма зачісували до потилиці й укладали у вузол. Вуха та чоло залишали відкритими.

Одна із зачісок мала назву «нодус» (див рис. 1.36 в). Вона нагадувала грецький вузол, але мала індивідуальні особливості. Над чолом робили невеликий валик, на скронях волосся закручували у джгути в напрямку до потилиці. Знизу, на потилиці, виконували різноманітної форми валики, вузли, плетіння. Часто для оформлення зачісок використовували «хвилі» (див. рис. 1.36 г).

Крім зачісок грецького типу, можна було побачити також зачіски геометричної форми, які нагадували єгипетські.

Наприкінці республіканського періоду зачіски стали складнішими. Використовували завивку, складні плетіння, валики. Особливо складними і декоративними були зачіски в імператорський період. Застосовували каркаси, велику кількість накладного волосся, набули популярності перуки. Для каркасів використовували мідний дріт, спеціальні м'які підкладки, обручі, картон, діадеми (рис. 1.37 а, б, в).

У період імперії законодавцями мод на зачіски були імператори, їхні дружини, наближені до них особи. Особливо уславився мистецтвом винаходу нових зачісок близький друг імператора Нерона — Гай Петроній. Винахідливість перукарів позначилася на виготовленні перук із натурального волосся. Перукам намагалися надати «живого» вигляду за допомогою фарб і жирних кремів. Знатні римлянки мали декілька перук, змінювали їх багато разів на день. Щоб надати волоссю золотавого кольору, жінки вигадували будь-що: посипали волосся золотим порошком, для знебарвлення використовували суміші сірки або міді. Крім білого та золотавого кольору волосся, у Стародавньому Римі популярним було вогняно-руде з червоним відтінком.

Зачіска нареченої виконувалася з шести кіс, укладених обідком навколо голови. До зачіски кріпили червоні стрічки, фату жовтого кольору або оранжево-червону хустку. З часом зачіски стали вишуканішими, багатоярусними, їх прикрашали золотом, перлами, коштовностями. Такі зачіски робили спеціальні рабині — «ортотрікс»; вони ж виконували також й інші перукарські процедури.

Особливо незвичайними, складними і гарними були жіночі зачіски у період панування імператора Нерона. Форми зачісок іноді нагадували амфори, водоспади, корони (рис. 1.38 а, б, в). У зачіски вплітали стрічки, золоті шнури й навіть смуги тканин. Доповнювали їх намистинами, брошками, гемами. У пізній період жінки почали закривати волосся вуаллю.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Творчість перукарів Стародавнього Риму

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок