Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Художні особливості Українського костюма. Естетичні властивості матеріалів одя¬гу

Художні особливості Українського костюма. Естетичні властивості матеріалів одя¬гу

Назва:
Художні особливості Українського костюма. Естетичні властивості матеріалів одя¬гу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
262,36 KB
Завантажень:
51
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Художня своєрідність, естетична і функціональна довершеність традиційного костюма українців можуть бути розкриті лише за умови комплексного дослідження художніх особливостей та засобів, видів, способів і технік декорування одягу, а також композиційних прийомів об'єднання елементів убрання в цілісний комплекс. Отож поняття «художні особливості традиційного костюма» включає в себе такі складові:

1. Естетичні властивості матеріалів одягу:

колір та його художньо-емоційне сприйняття; барвники; народні прийоми фарбування;

поєднання різнохарактерних та різнофактурних матеріалів як художній засіб;

народні способи орнаментації тканин: декоративне ткання, вибійка, вишивка.

2. Прийоми формоутворення основних компонентів убрання; крій, пропорції.

3. Способи нанесення декору безпосередньо на одяг (нашивні прикраси).

4. Орнаментальні мотиви та колорит оздоблення.

5. Розміщення декору.

6. Народні композиційні прийоми створення комплексів, одягу; способи поєднання та носіння компонентів убрання.

Аналіз перелічених складових в їхньому тісному взаємозв'язку дає змогу простежити динаміку розвитку народних художніх прийомів, хід творчих пошуків народних майстрів, викликані змінами у традиційній культурі, пов'язаними з конкретними історичними подіями, соціально-економічними перетвореннями в суспільстві, які не могли не позначитися на зміні естетичних уявлень. Розглянемо ці складові детальніше.

Естетичні властивості матеріалів одягу. Колір та його художньо-емоційне сприйняття; барвники; народні прийоми фарбування. Важливою етнічною, соціальною, естетичною ознакою був колір матеріалів, котрі використовувалися для народного одягу. Виконуючи декоративну функцію, колір, як і орнамент, виступав засобом вираження народного світогляду, психології, смаку, підкреслював буденність або святковість одягу, виділяв обрядовий одяг, передавав статевовікові градації. Колір був своєрідною образною мовою, втілюючи поняття чистоти, благородства, сили, довголіття, родючості, символізував людські почуття: радість, сум, кохання тощо. Колір народного одягу перебував у гармонії з навколишньою природою, відбиваючи такі усталені уявлення, пов'язані з нею, як білий світ, червоне сонце, чорна ніч і т. ін.

Колористика в одязі зберігається найбільш стійко; тому-то колір матеріалів має важливе значення для висвітлення питань етногенезу, етнічної історії, етнокультурних взаємовпливів. У давньослов'янському одязі найпоширенішими були білий колір і різні відтінки червоного — червлений, багряний. Саме білий і червоний кольори переважали у традиційних однотонних та орнаментованих тканинах східних слов'ян до кінця XIX — початку XX ст.

Основне тло у традиційному костюмі українців — натуральні кольори саморобних матеріалів. Кольорову тканину та прядиво селяни одержували або самі, фарбуючи їх у домашніх умовах, або ж . віддаючи ремісникам (красильникам, синильникам, вибійникам, дубильникам). Із домотканого валяного сукна натуральних білого, сірого або чорного кольорів

шили верхній одяг. Колір сукна, як ми вже знаємо, визначався місцевими традиціями, залежав від призначення одягу, добробуту хазяїна та певною мірою зумовлювався породою овець. Найціннішим вважалося сукно з білої спеціально митої вовни. З такого сукна шили нарядні жіночі свити на всій території Середньої Наддніпрянщини, юпки на Лівобережжі, куцини і латухи на Поліссі, гуглі в західних областях. Чорний колір навіть зовсім нового пояркового сукна мав коричневий відтінок, а після недовгого носіння поступово прибирав більш світлі тони. Таке сукно використовувалося для чоловічого верхнього одягу типу свити, гуньки, манти, чуги. Сукно, пофарбоване у червоний колір, збереглося у гуцульських сердаках та штанях-крашеницях.

Спільним для всіх східнослов'янських народів був білий колір овчини для зимового одягу. Натуральний білий колір овчини для нагольних кожухів характерний для всієї України. Разом із тим широко побутували кожухи, пофарбовані шляхом дублення (обробка корою дуба) у різні відтінки коричневого.

Основними кольорами хутра були чорний та коричневий. Сіре хутро використовували для прикрашення кожухів переважно на території Київщини. Це пояснюється не тільки практичними міркуваннями, а й естетичними уподобаннями місцевого населення. В інших народів (наприклад, у румунів) сіре хутро, навпаки, було повсякденним, а чорне вважалося ошатнішим і дорожчим.

На Центральній Київщині, Чернігівщині та Полтавщині вживали фарбовану шкіру. З червоної та жовтої шкіри — сап'яну — шили жіночі чоботи, нею прикрашали (обшивали, використовували для аплікації) кожухи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Художні особливості Українського костюма. Естетичні властивості матеріалів одя¬гу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок