Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Художні особливості Українського костюма. Прийоми формоутворення основних компонентів убрання; крій, пропорції

Художні особливості Українського костюма. Прийоми формоутворення основних компонентів убрання; крій, пропорції

Назва:
Художні особливості Українського костюма. Прийоми формоутворення основних компонентів убрання; крій, пропорції
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
143,93 KB
Завантажень:
45
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Структура тканин та їхнє забарвлення тісно пов'язані з формою народного вбрання. Формоутворення окремих елементів одягу поруч із виконанням суто утилітарних функцій було й важливим художнім засобом.

Нагадаємо, що в українському традиційному одязі поєднувалися різні способи формоутворення вбрання — за допомогою незшитих, а також зшитих кроєних форм. Майже на всій території України збереглися давні види незшитого або частково зшитого поясного вбрання у вигляді прямокутних шматків саморобної тканини, що трималися на стані за допомогою зав'язок, поясів. Зшивання прямокутних шматків тканини та їх призбирування для утворення форми характерні для спідниць із домотканої, а пізніше фабричної тканини. Крій традиційних українських сорочок розвивався за рахунок різних способів з'єднання полотнищ тканини в плечах, через що виділяються чотири основних типи сорочок: тунікоподібна, з плечовою вставкою, з суцільним рукавом і на кокетці. Сорочка з плечовою вставкою мала ще підтипи: зі вставкою, пришитою по основі або по пітканню стану. Остання побутувала на Поліссі, перша — на півдні Чернігівщини та на Полтавщині. Сорочка з суцільним рукавом була поширена на Черкащині, Поділлі та в Карпатах, тунікоподібна — на Буковині, сорочка на кокетці — на Півдні України.

Загально кажучи, еволюція різних видів нагрудного і верхнього традиційного вбрання відбувалася паралельно з опануванням техніки крою, Ті розвитком та ускладненням.

Важливого значення в народному костюмі надавалося і знаходженню пропорцій. Традиційні співвідношення загальної довжини, форми та пропорцій окремих елементів одягу пов'язані з особливостями природно-кліматичних умов, господарською діяльністю місцевого населення, з призначенням одягу. Водночас вони були виразною локальною і художньою ознакою історико-етнографічних комплексів народного вбрання.

Прикладом багатства форм і пропорцій може бути безрукавний нагрудний одяг. Укорочені прямоспинні форми зберігалися навіть у XX ст. в хутряних безрукавках західних областей України (кептарях, камізолях, бундах). В коротких суконних безрукавках передгір'я Карпат — брусликах, лейбиках — поряд із прямоспинними побутували приталені укорочені (до талії або відрізні в талії) форми. На Наддніпрянщині з другої половини XIX ст. значного поширення набула безрукавка з фабричної тканини — керсетка, яка в різних місцевостях мала свою довжину, пропорції, оздоблення. Так, керсетки Центральної Київщини були довжиною до середини стегна; вони щільно затягувалися по лінії грудей, від якої виразно розширювалися клинами — вусами. На Чернігівщині керсетка була коротша і розширювалася від лінії талії, що зорово ділило її на дві рівні частини. На Полтавщині вона була максимальної довжини (до колін і нижче), розширення починалося трохи нижче лінії грудей. Різноманітність довжини і пропорцій була характерна і для верхнього зимового та осінньо-весняного традиційного одягу.

Неабияке художнє навантаження несли і такі конструктивні деталі, як кишені, чохли, коміри, клини, викінчення країв тощо, котрі мали місцеві особливості щодо композиції та художньо-технологічного виконання. Те ж саме стосується швів (наприклад, з'єднання плечових вставок сорочок із рукавами, зшивання пілок плахти тощо), способів закріплення найбільш складних в обробці вузлів (верхніх кутів вусів, ласток у свитах чи кожухах).

Використана література.

1. Матейко К. І. Головні убори українських селян до початку XX ст. // Там же. 1973. № 3.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Київ, 1991.

3. Матейко К. І., Сидорович С. Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбрання // Нар. творчість та етнографія. 1963.

4. Нариси історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969.

5. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. Львів, 1929. Т. 21—22, ч. 1.

6. Бойко В. М. Українські народні традиції в сучасному одязі. Київ, 1970.

7. Будзан А. Художні вироби з бісеру // Нар. творчість та етнографія. 1976.

8. Дудар О. Художнє ткацтво Полісся // Народні художні промисли України. Київ, 1979.

9. Жолтовський П. М. Український живопис XVII—XVIII ст. Київ, 1978.

10. Кара-Васильева Т. В. Українська вишивка: Альбом. Київ, 1993.

11. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. Київ, 1993.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Реферат на тему: Художні особливості Українського костюма. Прийоми формоутворення основних компонентів убрання; крій, пропорції

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок