Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Художні особливості Українського костюма. Розміщення декору

Художні особливості Українського костюма. Розміщення декору

Назва:
Художні особливості Українського костюма. Розміщення декору
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,13 KB
Завантажень:
35
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Протягом усієї історії розвитку народного одягу успадковувалися й принципи розміщення оздоблення. В попередніх розділах уже зазначалося, що прикраси (зйомні та нашивні) виконували в давнину не стільки естетичну, скільки магічну роль. Із цим певною мірою пов'язане і їх розміщення. Так, орнамент, на думку деяких дослідників, розташовувався там, де відкривався доступ до тіла, а саме — в низах рукавів, на горловині або комірі, подолі або полах одягу. Можна припустити, що функція стародавніх шийних прикрас поступово перейшла на вишивку горловини, коміра, грудей сорочок; функція прикрас зап'ястя рук — на вишивку низів рукавів тощо.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. принцип розміщення декору в народному костюмі, зберігаючи давні традиції, зводився головним чином до вирішення суто практичних і художніх завдань. Прикрашалися найбільш відкриті місця одягу, розміщення й конфігурація оздоблення пов'язувалися з кроєм, за допомогою декору досягалася композиційна рівновага компонентів костюма.

З-поміж усіх видів одягу найбільше прикрашали сорочки. Розміщення оздоблення значною мірою було зумовлене кроєм та місцевими традиціями. Основне декоративне навантаження припадало на рукави — горизонтальні смуги узору на вставках. У сорочках Південної Київщини, Поділля та Закарпаття, де побутували безуставкові варіанти, вишивка розміщувалася на плечах.

На більшості території України оздоблювали рукави нижче вставки. У різних місцевостях такий декор мав свої особливості. На Середній Наддніпрянщині та Слобожанщині рукави жіночих сорочок прикрашали орнаментальними мотивами, розміщеними в шаховому порядку. На Правобережжі, Волині та Поліссі узор мав вигляд поздовжніх або поперечних смуг у нижній частині рукава.

Багатством оздоблення визначалися сорочки Північної Буковини та Південно-Західного Поділля. Як правило, в цих районах прикрашали весь рукав: уставку, під уставкою, від неї навскіс чи вертикально тягнулися смуги до самої чохли.

Комір сорочок орнаментували скрізь, за винятком хіба що тих районів, де його не було (Полтавщина, Південно-Західне Поділля, Буковина).

У сорочках, які «виглядали» з-під поясного одягу, низ (пелена, лиштва) обов'язково оздоблювався горизонтальною смугою. Така орнаментація була поширена на Середній Наддніпрянщині, Півдні України, Поділлі, Північній Буковині.

Чохли жіночих сорочок прикрашали на Київщині, Поділлі, Волині та в Галичині. Іноді рукави закладалися внизу в дрібні зборки, на яких, на віддалі кількох сантиметрів від закінчення рукава, наносився узор, переважно вишиваний. Унаслідок цього рукав викінчувався своєрідною оборочкою.

У подільських, покутських і буковинських селах жіночі сорочки були оздоблені на спині та грудях вертикальними смугами — погрудками.

Характер декорування чоловічих сорочок значною мірою залежав від крою, а також віку власника. Найбільше прикрашали, переважно вишивкою, парубоцькі сорочки; стриманішими були сорочки літніх чоловіків. В уставкових чоловічих сорочках, поширених та Середній Наддніпрянщині, оздоблювали стоячий чи виложистий комір, уставки, а також чохли чи низи широких рукавів. Безуставкові сорочки вишивали на грудях, комірі, кінцях широких рукавів та на плечах, по лінії вшивання рукава. З другої половини XIX ст. широкі рукави чоловічих сорочок почали збирати в чохли. Такі сорочки побутували у степовій частині України, на Поділлі, Північній Буковині, Покутті.

На початку XX ст. в центральних областях та на Поліссі почали з'являтися чоловічі сорочки з манішкою. В них оздоблювали стоячий комір, широку ма-нішку та чохли.

Характерними особливостями прикрашення чоловічих сорочок вирізнялися Лемківщина та Бойківщина. В тих околицях сорочки декорували на комірі, грудях, плечах та манжетах.

Із чоловічого поясного одягу українці оздоблювали святкові штани. Полотняні штани, вишиті й мережані в нижній частині холошів, були поширені у бойків та буковинців. Суконні штани гуцулів прикрашалися багатою вишивкою на манжетах та уздовж бічних швів.

У жіночому поясному одязі переважало горизонтальне розміщення декору. В спідницях Середньої Наддніпрянщини, які прийшли на зміну плахтам, у бойківських спідницях-фартухах, поліських і волинських андараках та бурках, у закарпатських платах композиційний центр орнаменту знаходився у нижній частині. Найбагатше декорували поліські андараки, які повністю вкривали орнаментальними мотивами. В інших видах поясного одягу ширина декору коливалася від 5 до 20 см — залежно від віку господині та традицій тієї чи іншої місцевості. Горизонтальне розміщення прикрас було характерне і для запасок. У запасках із двох пілок оздоблювалася, крім низу, вертикальна лінія з'єднання пілок. Народні майстри вміло розміщували орнамент, концентруючи основну увагу на подолі спідниць, запасок чи фартухів. Чимдалі вгору декор рідшає, поступово переходячи у фон тканини.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Художні особливості Українського костюма. Розміщення декору

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок