Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Оновлення методів і напрямив розвитку мистецтва. Модернізм як художній метод

Оновлення методів і напрямив розвитку мистецтва. Модернізм як художній метод

Назва:
Оновлення методів і напрямив розвитку мистецтва. Модернізм як художній метод
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
45,28 KB
Завантажень:
119
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Модернізм виник в кінці XIX — на початку XX століття. Ідеологічне обґрунтування йому дав символізм. Очевидно, що модернізм — це вчення про модерн як стиль в мистецтві і літературі. Слово модерн (modern) означає модерний, новітній, сучасний. Поява його не була випадковою. Варто зазначити, що у філософії початку XX століття стали переважати песимізм, ірраціоналізм та індивідуалізм. Традиції художньої культури, побудовані на класичних зразках реалізму, коли дія відбувається в певний час, в конкретному місці, а сюжет твору є стрижнем, навколо якого обертаються всі герої і події, були зруйновані.

Новий погляд на світ, як завжди, встановили вчені. Цього разу це були філософи і психологи. Так, французький філософ, викладач університету А. Бергсон доводив, що людина може осягнути природу явищ, «життєвий порив», якщо звернеться не до розуму, а до інтуїції. Тобто для розуміння особливостей художньої творчості і пізнання більше значення мала інтуїція, а не інтелект.

3.Фрейд показав, що не все в людині підкоряється раціональному, і відкрив таємні області людської психіки. Так би мовити, переклав унікальну таїну душі на мову універсальних психоаналітичних схем. Проте його колега і соратник К. Юнг пішов ще далі і ввів у психологію поняття «колективного несвідомого» — глибинного шару психіки. Особливістю колективного несвідомого є його універсальність — спільність для всіх людей. За Юнгом, психіка не є похідною від чогось, навпаки, вона первинна і визначає буття людини. Колективне несвідоме — це початковий стан психіки. Його особливістю є всезагальна тотожність. Тобто для колективної психіки характерне відчуття тотожності всього живого. В такому стані знаходилися первісні люди, які не відокремлювали себе від природи. А тепер це відкрили для нас австрійські вчені-психологи.

Отже, людина, яка вивчає світ, мусить включати в об'єкт вивчення і свою свідомість. Зміщення інтересу з вивчення об'єкта на межу взаємодії суб'єкта і об'єкта є однією з особливостей нового наукового світогляду, що формується.

Як це не дивно, але саме люди мистецтва, а не науковці, першими відчули зміну нових світоглядних установок. К.Юнг вважав, що люди мистецтва не так відірвані від колективного несвідомого, як решта представників західного суспільства. Вони чутливо вловлюють найменші зміни в його потоці. А це потім відображається в їх творах. Через те нові віяння XX століття знайшли відображення в мистецтві раніше, ніж в науковому і суспільному житті. Митці, літератори стали засобом вислову духу своєї епохи.

Багато яким з основних напрямків культури XX століття: експресіонізму, сюрреалізму, неоміфологічній манері письма в цілому, новому роману, плину свідомості, театрові абсурду тощо, — притаманне шизофренічне начало.

Як бачимо, прорив несвідомого відбувся в сфері мистецтва. Утверджувалась культура, витоки якої знаходилися в глибинах індивідуальної психології. Художнім методом цієї культури був модернізм як сукупність різних течій. Йому притаманні деякі основні риси. Так, модернізм допускає деформацію реальності або й взагалі відмовляється від очевидної дійсності, створюючи нову реальність, що базувалась на естетизації брутального та ірраціонального. Модернізм проголошував самоцінність творів мистецтва поза всяким зв'язком з життям. Це було мистецтво заради мистецтва. Крім того, виразники цього стилю пародіювали інші твори мистецтва, перш за все традиційного. І як вже було зазначено, суттю модернізму було звернення до колективного несвідомого.

Отже, модернізм як художня система зобов'язаний своєю появою декадансу (втечі від реального життя, відторгненню соціальних проблем), а також авангарду, який закликав розпрощатися зі спадком минулого і створити щось не схоже на традиційне мистецтво. Авангард виник на фундаменті європейської естетичної думки. Первинною його спрямованістю було існування поза музеєм, поза історією мистецтва, суцільна провокація і іншість, несхожість у відношенні до всіх традиційних культурних норм.

Поява декадансу визначила важливий період в історії культури всієї Європи. Це був час, коли процеси суспільного занепаду перетнули центр людської душі, формуючи відповідне сприйняття сучасності. Відбулися великі зміни в умонастроях і самопочутті людей. Ці зміни були надзвичайно глибокими. Недарма їх зафіксували великі поети, які відрізнялися інтуїтивною чутливістю до того, що Гегель називав «станом світу». Вони першими висловили занепад, що насувався, мовою лірики. Саме вони виявили в тайниках власної свідомості його ознаки. Ці поети стали художніми виразниками занепаду і разом з тим його жертвами. Хоча певною мірою кокетувала з декадансом Зинаща Гіппіус. Та Федір Сологуб, який прожив таку молодість, страшніше за яку важко щось придумати, писав багато які з своїх декадентських віршів з силою безпосереднього переживання.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: Оновлення методів і напрямив розвитку мистецтва. Модернізм як художній метод

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок