Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі

Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі

Назва:
Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,41 KB
Завантажень:
53
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Це узагальнена назва пластичних видів мистецтва — живопису, скульптури, графіки, які відображають дійсність в наочних, зримо сприйманих образах, в узнаваних формах самого життя. В образотворчому мистецтві художній образ не розвивається в часі так, як це відбувається в літературі, театрі, кіномистецтві, музиці. Однак, завдяки методам узагальнення і типізації, твори образотворчого мистецтва здатні відображати значні історичні події в їх розвитку, розкривати внутрішній духовний світ людини, втілювати суспільні ідеї. Художник, скульптор, графік не механічно копіюють дійсність, а відтворюють її через своє світобачення, естетичні ідеали.

...живопис зокрема

Серед образотворчих мистецтв чільне місце займає живопис. У живописі користуються такими образотворчими засобами як лінія, колір, світлотіні, повітряна і лінійна перспектива тощо. Сказано ж бо, що «світлотінімученик художник». Світлові ми завдячуємо появою кольору. Поєднання-кольорів, кольорова гармонія й утворює в живописі колорит. Завдяки колориту живопис викликає у глядачів певні емоції при вигляді сюжетів, зображених на картинах. Тим більше, що в житті ми маємо справу з предметом кольору, його конкретними втіленнями. Перефразувавши Баха, можна сказати, що класти потрібну фарбу необхідно в потрібне місце.

Культурний феномен в образотворчому мистецтві здатний існувати лише в живих взаємодіях, контрастах і чергуваннях яскравого і тьмяного, теплого і холодного, ясного і неясного, графічного і живописного. Справді, тут важливі відтінки

В образотворчому мистецтві пануючим напрямком був модернізм. У Франції це був фовізм. Фовістами («дикими») називали художників, які вважали, що головним засобом конструювання площинного простору картини є несамовитий суб'єктивний колір. В творах фовістів Матісса, Руо, Дюфі відчувається емоційна сила і стихійна динаміка.

Експресіонізм виник у Німеччині. Основоположники цього напрямку робили ставку на яскраву примітивність геометричної спрощеності, деформацію, грубу силу важкого мазка пензля, створюючи свідомо двохвимірне зображення. Художники-експресіоністи презирливо відносились до натуралістичного копіювання дійсності, утверджували пафос моральних ідей. П.Модерзон-Беккер, Е.-Л.Кірхнер, М.Бекман, К.Шмідт-Ротлюф зображували контрасти великого міста, світ артистичної богеми, мешканців міського дна. В центрі експресіоністської концепції світу стоїть людина. Це «людина взагалі», представник всього людства, цілого покоління чи верстви. Тому експресіоністи так рідко дають імена своїм персонажам. В основному ж це «Крик», «Морок», «Розлука», «Втома» — так називались їх картини.

Для експресіоністів самовираз особистості був прямою метою. На відміну від кубістів експресіоністи і не пробували внести впорядковану формальну систему в спонтанні виливи внутрішнього життя. Навпаки, все віддавалося у владу інтуїції художника. Відкриті почуття повинні безпосередньо йти від душі до душі; картина була лише мостом, по якому вони передаються. До речі, «Мостом» називалось і об'єднання експресіоністів.

Із усіх першоелементів живопису колір, як найбільш емоційна стихія, мав для експресіоністів (як і для фовістів) найбільше значення. У більшості з художників-експресіоністів зберігалася фігуративність, яка й була справжнім «мостом», завдяки якому переживання митця дійсно могли бути передані глядачеві.

Експресіонізм був переважно німецькою течією, проте найбільшого розвитку ця концепція досягла у Франції. Причому це відбулося не буквально, а опосередковано. Талановиті, самобутні художники сприйняли багато що від експресіонізму, але не стали його адептами. Наслідування доктрині було долею посередностей. Так, Пікассо винайшов кубізм, однак першим і відійшов від нього, коли той став цілим формальним напрямком. Близьке по суті експресіонізмові мистецтво Марка Шагала залишилося при цьому вповні самобутнім. Весь лад картин Шагала заперечує простір як такий, навпаки, утверджується простір як поле душі, де немає ні гори, ні низу і немає земного тяжіння.

В ході довгої боротьби з портретом Г.Стайн (відбулося 80 сеансів, а портрет так і не був написаний) Пікассо перейшов від періоду цирку до напруженої роботи, яка закінчилась кубізмом. Пікассо перший зрозумів, що наша епоха вимагає прямоти, безпосередньості і сили. Вже в 1901 році відбулась його перша виставка. Художники формуються повільно, як дерева, та й вік у них довший, у них є час перепробувати безліч стилів і напрямків. Багато хто з них встигає бути знаменитим навіть за життя. Причому декілька разів, як це сталося і з Пікассо, слава якого зростала від виставки до виставки. Він встиг написати картини в стилі кубізму, неокласицизму, сюрреалізму тощо. І завжди така картина була подією світового значення.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок