Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Європейська культура XVIII століття

Європейська культура XVIII століття

Назва:
Європейська культура XVIII століття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,95 KB
Завантажень:
68
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Європейська культура ХVІІІ століття не тільки продовжує культурний розвиток попереднього віку, але і відрізняється від нього — за стилем, колоритом, тональністю. XVII ст. — століття становлення раціоналізму. XVIII — вік Просвітництва, коли раціоналістичні парадигми культури одержали свою більш конкретну соціальну адресу: вони стали опорою третього стану в його спочатку ідейній, а потім і політичній боротьбі з феодальним, абсолютистським ладом. Вольтер і Руссо у Франції, Гете і Шіллер в Німеччині, Юм в Англії — всі великі просвітителі-гуманісти XVIII ст. виступали як переконані прихильники і захисники людської свободи, широкого і універсального розвитку особистості, непримиренні противники рабства і деспотизму. В Франції, де протиріччя суспільного життя переживалися особливо гостро, ідеологія Просвітництва, переважно матеріалістична і атеїстична, стала теоретичною, духовною передумовою Великої буржуазної революції 1789-1799 р., а потім широкого реформістського руху на континенті. Десятиліттям раніше на ідеях Просвітництва створювалася держава Північно-Американських Сполучених Штатів.

Американська війна за незалежність, Французька революція і промислова революція в Англії підбили підсумок тривалому, напруженому загальноєвропейському розвиткові з часів Реформації. Таким підсумком було утворення сучасного типу суспільства — промислової цивілізації. Порушувалася не тільки феодальна, натуральна система господарства. «Ламалося» властива йому свідомість — раболіпство васала перед сеньйором і сюзереном, хоча в цьому ламанні народжувалося не тільки «висока», але і «низька» свідомість епохи — цинізм і нігілізм тих суспільних верств і класів, що сприймали те, що відбувалось, лише як кризу і розкладання і самі не були здатні до соціальної творчості.

Зрозуміти XVIII ст. — значить осягти його контрасти і парадокси. Витонченість, добірність класицизму, пишнота Лувру і Версалю, велич Прадо і Вестмінстерського абатства в сусідстві з марновірствами, темрявою і неграмотністю мас, з безправ'ям і убогістю селянства, з деградацією і здичавінням міських люмпенів. Блиск і убогість ще більше підсилювали і відтіняли одне одного.

Моральна криза охопила і «просвічені» верстви суспільства. Класичним пам'ятником пишної і помпезної епохи Людовіка XV став герой знаменитого діалогу Дідро «Племінник Рамо» — предтеча майбутніх нігілістів і ніцшеанців. В образі неабиякого, але аморального циніка і авантюриста автор діалогу вивів тип людини, що не знайшла себе в своєму часі, а тому соціально небезпечної. Втім, «низькій», «розірваній» свідомості безчасу, його що руйнує і розбещує силі протистояла сила творення і творчості — культура. Основним вектором її розвитку було поступове, але неухильне подолання однобічного, «монохроматичного» бачення людини і світу, перехід від механічного до органічного, тобто цілісного сприйняття дійсності.

В виробництві, в базисній структурі суспільства здійснювався перехід від мануфактури до більш розвинутих і складних технологій, до освоєння нових видів сировини і джерел енергії — до використання природних сил не в первозданному, а в якісно зміненому, перетвореному вигляді. В науці монополія механіко-математичного знання поступалася місцем висуванню — нарівні з ними — дослідних і описових дисциплін: фізики, географії, біології. Натуралісти (Д. Геттон, К. Лінней і ін.) колекціонували, систематизували велике різноманіття явищ і утворень природи. Якість і кількість зайняли тепер вже рівнозначне, порівнянне місце в логіці, мові і мисленні теоретика.

Не тільки наукова, але і масова свідомість XVIII ст. знаходила риси, не властиві раціонально-розумовому XVII століттю, коли існували лише «чорне і біле», одномірне розрізнення протилежностей на «так» і «ні», істину і неправду, добро і зло, правого і винуватого. XVIII ст. вже стало зауважувати і півтони, визнаючи за людиною право на зміни, вдосконалення своєї природи, тобто право на «просвіту» і освіту як на процеси, що вимагають часу. Віра в можливість перетворення світу на розумних початках і моральне вдосконалення особистості припускала вже елементи історизму в свідомості і самосвідомості епохи. Ця тема — сталість і мінливість людської природи, залежність і незалежність її від зовнішніх умов або «середовища», — породжена в масовому досвіді людей, що чекають змін і практично готують своєю діяльністю небачене раніше відновлення життя, стала однією з центральних тем філософської рефлексії. Те, що лише передчувалося і вгадувалось в масах, філософія підняла до рівня критики. Її об'єктом стали і суспільний (державний) лад, і ідеологія цього ладу — релігія.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Європейська культура XVIII століття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок