Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Естетичне чуття

Естетичне чуття

Назва:
Естетичне чуття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
27,42 KB
Завантажень:
66
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
У чуттєвій природі людини естетичному чуттю належить особливе місце, адже це найскладніше чуття, спираючись на яке людина орієнтується у світі прекрасного і потворного.

Саме естетичне чуття мав на увазі видатний російський поет Олександр Блок, коли писав:

«Твой взгляд – да будет тверд и ясен:

Сотри случайные черты – И ты увидишь: мир прекрасен».

Проте людство в цілому і кожна конкретна людина проходять складний і тривалий шлях, перш ніж навчаться стирати випадкові риси і бачити те, що дає змогу впевнено сказати: світ прекрасний.

Як же навчитися орієнтуватися у складному світі, що оточує нас? Значну допомогу в цьому людині надають її чуття, які можна поділити на дві великі групи:

Естетичне чуття – це складний синтез зовнішніх і внутрішніх чуттів. Зовнішні чуття – зір, слух, дотик, смак, нюх – мають не однакове значення в житті людини. В процесі історичного розвитку «олюднюються» передусім чуття зору, слуху, дотику, а в чутті смаку і нюху переважає фізіологічний рівень.

Чуттями зору і слуху володіє і тварина. Проте при однаковій анатомічній будові ока, вуха у людини і високорозвиненої тварини їхня здатність бачити й чути суттєво відрізняється: тварина володіє зором, але око, яке вміє насолоджуватися красою, має лише людина. Слух також властивий тваринам, але музичний слух має лише людина.

Формування зовнішніх чуттів – це результат тривалої біологічної еволюції світу, а виникнення і розвиток естетичних духовних чуттів – результат всієї соціальної історії людства. Тільки завдяки різноманітним формам діяльності розвиваються «музичне» вухо, око, що відчуває форму краси, тобто «такі чуття, які здатні до людської насолоди».

Аналізуючи роль і значення зовнішніх чуттів у становленні естетичного чуття, ми розглядаємо можливості людського ока як безпосередній шлях до сприймання кольору, вухо – звуку, а дотик – опанування формою. Органічна єдність «ока – кольору», «вуха – звуку», «дотику – форми» створює, на нашу думку, перший, або «елементарний», рівень естетичного чуття. Пізніше на перший рівень «нашаровуються» більш складні рівні, зміст яких пов'язаний з виявом

внутрішніх чуттів людини, що розкривають її морально-етичний світ, рівень «олюдненості».

Слід зазначити, що всебічного вивчення потребує передусім саме перший, або «елементарний», рівень естетичного чуття, адже повноцінне володіння культурою кольору, звуку чи форми обумовлює подальше повноцінне сприймання і переживання мистецького твору.

Звернемо увагу на досить складну історію вивчення кольору і становлення його як естетичного феномена. Перші спроби пояснити феномен кольору пов'язані з роздумами Арістотеля і Декарта.

Арістотель був першим, хто намагався обгрунтувати феномени світла і кольору. Походження кольору і його різноманітність він пояснював взаємодією темряви і світла. Арістотель ввів надзвичайно цікаве поняття «актуально прозорий»: частина простору між оком і предметом. Поза «актуально прозорим» предмет не має не тільки кольору, а й навіть контуру, він поглинається темрявою. Досить з'явитися світлу, і дійсність, що оточує нас, починає сприйматися як кольорова даність предметного середовища, яка існує у певному просторово-часовому вимірі.

Декарт чітко відмежовував субстанційну природу світла від відбиття, яке здатне сприймати людське око. Він висловлював цікаву думку про світло як стимул до пізнання і як його основу.

Значний інтерес до природи кольору виявив І. Ньютон, наголошуючи на природничій основі цього феномена. Видатний англійський фізик вважав, що вести розмову про колір можна, лише спираючись на закони оптики, колір для нього – це компонент світла, який виникає при його дисперсії.

Важливе місце в історії розробки проблем кольору посідає робота німецького поета і мислителя И. В. Гете «Вчення про колір» (1810). Вихідним поняттям концепції Гете, який також спирався на досягнення природничих наук, було поняття «протофеномен», яке тотожне законам природи. «Протофеноменами» є феномени і світла, і кольору. Світло, на думку Гете, – це формоутворюючий феномен, активне начало. Проте світло є породженням темряви, і саме по відношенню до неї воно і створює кольорову палітру навколишнього світу. Гете намагався поєднати колір, світло, людське око у певну залежність, у якій кожний компонент займає своє місце: «колір – дія світла», а око людини створено «світлом, на світлі, для світла». Людина, на думку Гете, сприймає колір як об'єктивну реальність і використовує його як стимул до творчості.

Вивчення специфіки кольору, його впливу на око людини триває і сьогодні. Так, грузинський естетик Л. С. Піралішвілі, вивчаючи колір як носій естетичної цінності, вважає, що колір поступово «звільнювався» від міфологічних обмежень, від «світу казки», де існувало вироблене народною традицією використання кольорів, і переходив до світу професійних митців.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Естетичне чуття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок