Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Генезис мистецтва і формування його видової структури

Генезис мистецтва і формування його видової структури

Назва:
Генезис мистецтва і формування його видової структури
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
43,33 KB
Завантажень:
76
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Болонська академія мистецтва

Щодо цього найпоказовішою є позиція великого італійського живописця і теоретика мистецтва Леонардо да Вінчі. Свою роботу «Трактат про живопис» художник присвятив осмисленню специфіки поезії, скульптури, живопису та музики і прерогативу залишив за своїм улюбленим видом мистецтва. Отже, на думку Леонардо, саме живопис мав посісти перше місце в ієрархії видів мистецтва.

Ідею «прерогативи» відстоював і розвивав у своїх теоретичних працях співвітчизник Леонардо да Вінчі філософ ДЖАМБАТТІСТА ВІКО (1668–1744), який зосередив увагу на так званих «витончених мистецтвах», що культивують естетичну насолоду і притаманні «просвітницьким часам».

Концепція Віко була підхоплена і розвинена представниками Болонської академії мистецтва, які, спираючись на ідею «витонченості», розробили власну теоретичну модель видової специфіки. Згідно з градацією видів мистецтва, запропонованою болонцями, статус «витончених» отримали музика, театр і хореографія, специфіка яких не передбачала утилітарного начала.

Отже, в основу напряму, представленого моделями Леонардо да Вінчі та Болонською академією мистецтв, було покладено принцип «прерогативи» одного виду мистецтва над іншим, що давав можливість для розвитку і збагачення лише одного людського почуття, тоді як синтез

видів мистецтва сприяв би можливості естетично цілісного сприйняття дійсності. У цьому напрямі працював І. Кант. Його теоретична модель видової специфіки мистецтва виконала функцію своєрідної перехідної ланки від принципу «прерогативи» до принципу «синтезу». Так, засновник німецької класичної філософії визначає три основні види «витончених» мистецтв: мовні, зображальні та мистецтво «гри почуттів». Вищою мистецькою формою І. Кант вважав поезію;

образотворчі мистецтва, згідно з його концепцією, поєднували зодчес-

166

тво, скульптуру та живопис, тоді як мистецтво «гри почуттів» фактично грунтувалося на музиці.

Німецький філософ стверджував, що процес синтезу сприятиме збагаченню емоційно-чуттєвого світу людини і стимулюватиме появу нових видів мистецтва.

Це відчув співвітчизник Канта – естетик і теоретик мистецтва Г. Е. Лессінг, який у трактаті «Лаокоон. Про межі живопису та поезії» фактично проголосив ідею необхідності синтезу всіх видів мистецтва, започаткувавши третій напрям аналізу видової структури мистецтва:

Перша модель цього руху пов'язана з теоретичною концепцією видатного німецького філософа Г. В. Ф. ГЕГЕЛЯ, на думку якого «абсолютна ідея» може бути розкрита через три форми, що фактично ототожнюються з основними формами суспільної свідомості: через мистецтво, в основу якого покладено емоційно-чуттєве начало; релігію, що грунтується на феномені віри; філософію, яка синтезує у собі мистецтво та релігію. У свою чергу, мистецтво проходить три етапи розвитку: символічний, класичний і романтичний, кожному з яких відповідає певний вид. Так, символічний етап Гегель інтерпретує через мистецтво архітектури; класичному відповідає скульптура; живопис ототожнюється з переходом від класичного до романтичного етапу; музика пов'язується з романтизмом, тоді як поезія завершує логіку цього руху і є перехідною ланкою від мистецтва до релігії. Отже, вважав Гегель, поезія синтезує в собі різні види мистецтва і об'єднує форми суспільної свідомості.

Позиція філософа стимулювала численні дискусії, які тривають і донині, але внесок Гегеля у дослідження проблеми видової специфіки мистецтва безперечно вагомий. Спираючись на принцип історизму, він проаналізував природне тяжіння видів мистецтва до синтезу і, як наслідок, – можливість цілісного осмислення основних форм суспільної свідомості.

Теоретичні обгрунтування проблеми синтезу в мистецтві І. Канта, Г. Е. Лессінга, Г. В. Ф. Гегеля знайшли своє^практичне підтвердження у 1895 р., коли виникає мистецтво кіно. Його поява стимулювала розробку ще однієї моделі видової специфіки мистецтва. У 1911 р.

167

італійський теоретик кінематографії Р. КАНУДО (1879–1923) написав «Маніфест семи мистецтв», концептуальною основою якого був синтетичний принцип. За Канудо, існує шість класичних видів мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, музика, танець, поезія. Кіно синтезує їх і стає сьомим видом мистецтва, набуваючи статусу «сакрального». Водночас кінематограф поєднує в собі наслідки науково-технічного прогресу і емоційно-чуттєве начало мистецтва: «Кіно – казковий новонароджений, син машини і почуття, – наголошував Канудо. – Ми маємо потребу в кіно, щоб створювати тотальне мистецтво, до якого завжди тяжіли всі інші мистецтва».

Проаналізувавши основні теоретичні моделі видової структури мистецтва, детальніше розглянемо його класичні види.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Генезис мистецтва і формування його видової структури

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок