Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Хореографія

Хореографія

Назва:
Хореографія
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,19 KB
Завантажень:
443
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Хореографія (від грец. с/іогеіа – танець і §гарпо – пишу} інтерпретується як танцювальне мистецтво взагалі.

Хореографічне мистецтво – це дуже об'ємне поняття, яке містить балет, мистецтво народного сучасного танцю.

Хореографія сформулювала цілу систему специфічних засобів і прийомів, свою художньо виразну мову, за допомогою чого створюється хореографічний образ, який виникає з музично-ритмічних рухів. Він має умовно-узагальнений характер і розкриває внутрішній стан і духовний світ людини. Основу хореографічного образу складає рух, який безпосередньо пов'язаний з ритмом.

Специфічною особливістю мистецтва хореографії є її безпосередній зв язок з музикою, яка допомагає розкрити хореографічний образ у всій яскравості і повноті, впливає на його темпоритмічну побудову.

При аналізі музичного мистецтва йшлося про існування важливого зв'язку композитор – виконавець. У хореографії цей зв'язок значно ускладнюється, адже між композитором і виконавцем з'являється постать хореографа. Саме цей «потрійний союз» і робить хореографію видом мистецтва.

Перші свідчення про зародження мистецтва хореографії відсилають нас до глибокої давнини, коли у доісторичну добу танець виконував певну ритуальну функцію. Ця тенденція мала своє продовження і розвиток у культурах Стародавніх Єгипту і Греції, тоді як у Стародавньому Римі танець вже починає сприйматися як видовище.

Середньовіччя накладає на хореографічне мистецтво табу – заборону, хоча народний танець, незважаючи на будь-які перешкоди, продовжує свій розвиток (ця ситуація певною мірою стала основою для відомого роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»).

Процес відновлення мистецтва хореографії пов'язаний з добою Відродження, але справжній його розвій починається у XVII ст., коли у Франції було створено Королівську академію танцю (1661).

214

НОВЕРР ЖАН ЖОРЖ

(1727–1810) – французький хореограф, оеформатор західноєвропейського балету. Його теоретичні та художні пошуки були пов'язані з розробкою двох важливих складових балетного мистецтва: феномену ритму і концепції природних даних танцівника. Згідно з позицією Ж. Ж. Новерра, професійна майстерність виконавця повинна органічно поєднуватися з емоційним началом, що сприятиме процесу створення повноцінного художнього образу. Теоретичні міркування щодо природи і специфіки балетного мистецтва були викладені хореографом на сторінках роботи «Листи про танець». Розвідки Ж. Ж. Новерра у розробці жанрової структури балету мали значний вплив на подальший розвиток хореографічного мистецтва.

Академією була розроблена основна система класичної хореографії і закладено фундамент балету (від фр. Ьаііеі, від лат. Ьаііо – танцюю), який має свою жанрову структуру:

Хореографія – це своєрідна метатеорія балетного мистецтва, яке поряд з класичним і народно-характерним танцем використовує елементи пантоміми тощо.

Становлення і розвиток мистецтва балету пов'язані з культурами Італії, Англії, Австрії та особливо Франції. Саме у цій країні розпочався процес відокремлення балету від опери і надання балетному мистецтву статусу самостійної галузі хореографії.

Засновником класичного балетного мистецтва був французький балетмейстер Ж. Ж. Новерр, який відстоював ідею синтезу між танцем

215

ПАВЛОВА АННА ПАВЛІВНА (1881–1931) – російська балерина. її художня спадщина є яскравим взірцем синтезу раціонального і емоційного при створенні хореографічного образу. Бездоганна техніка класичного танцю у творчості А. Павлової органічно поєднувалася з почуттєвим началом, що давало актрисі можливість виконувати практично всі провідні партії репертуару Маріїнського театру (Петербург) 1899–1913 рр. Талант А. Павлової яскраво розкрився у спектаклях «Корсар», «Спляча красуня». «Жізель». «Баядерка» тощо. Творчий шлях А. Павлової нерозривно пов'язаний з яскравою сторінкою в історії російської культури – дягилєвськими «сезонами» у Парижі. В сезоні 1909 р. славетна балерина виконала головні партії у спектаклях «Єгипетські ночі». «Шопеніана» тощо. Найвищим творчим злетом актриси вважають хореографічну мініатюру «Вмираючий лебідь», що назавжди залишилася в скарбниці світового балету.

і музикою. На думку Новерра, саме синтез зумовлював створення повноцінного хореографічного образу.

Провідними школами класичного балету на початку XIX ст. стають італійська і французька, які удосконалюють, розвивають на новому рівні основні принципи балету XVII–XVIII ст., ведуть пошуки нових засобів і прийомів, значно ускладнюють техніку стрибка, обертання тощо.

Процес розвитку балетного мистецтва XIX ст. мав взаємовпливо-вий характер. Так, пошуки, що відбувалися у європейській хореографії, стимулювали становлення цього виду мистецтва у Росії, що згодом приведе до зворотного процесу – впливу мистецтва російського балету на західноєвропейський («Російські сезони» у Парижі). 216

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Хореографія

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок