Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Теоретико-методологічне обгрунтування естетичних концепцій XX ст

Теоретико-методологічне обгрунтування естетичних концепцій XX ст

Назва:
Теоретико-методологічне обгрунтування естетичних концепцій XX ст
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
28,93 KB
Завантажень:
75
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
У середині та другій половині XX ст. естетика як наука набувала дедалі більшого значення і чіткішої професіоналізації. Це, безперечно, позначалося і на обсягах проблематики, і на цілеспрямованості її аналізу, і на інтенсивності включення у художньо-критичний або просвітницько-виховний процеси. Отже, для більш-менш повної реконструкції теоретичної палітри естетики мають значення ті напрями, які почали формуватися вже у межах XX ст. і орієнтувалися на історико-естетичну традицію щодо проблематики понятійно-категоріального апарату з врахуванням теоретичної спадщини конкретних персоналій. У XX ст. зв'язки естетики з філософією загалом збереглися, однак набули нової якості – характеру теоретичного партнерства, а окремі естетичні концепції перебрали на себе роль «вершинного рівня» руху філософської ідеї. В умовах XX ст. значно збагатився понятійно-категоріальний апарат естетики, розроблялися нові галузі, які можна об'єднати поняттям практична естетика. 80–90-і роки виявили ще одну рису сучасної естетики, а саме – інтеграцію різних шкіл і течій, намагання через теоретичний діалог уніфікувати поняття, категорії, тематичну спрямованість науки.

Феноменологічна естетика. Введення у філософію поняття феноменологія (від гр. рЬаіпотепоп – явище, 1о@05 – поняття) передбачало створення нової дисципліни – науки про форми свідомості, первісне властиві їй, про явища свідомості – феномени, про споглядання сутності, про абсолютне буття. Саме так формулював завдання нової філософської дисципліни німецький філософ Едмунд Гуссерль (1859–1938 рр.). Основне завдання пізнання, на думку Гуссерля, полягає в дослідженні структури «чистої свідомості», що здійснюється за допомогою специфічного методу – «феноменологічної редукції».,Запропонований Гуссерлем метод вимагав виключення (взяття в лапки) з предмета пізнання все емпіричне, конкретне, фактичне, тобто те, що реально існує.

Феноменологічна естетика, яка пов'язана передусім з теоретичними розробками відомого польського естетика Романа Інгардена (1893–1970 рр.), намагається розглядати об'єкти поза їх реальним, матеріальним існуванням. Споглядання і переживання об'єкта здійснюється на інтенціональному рівні. Що це означає? Поняття ічтенціо-нальність (від лат. іпіепііо – намагання) має значне теоретичне навантаження у феноменологічній філософії:

це якість будь-якого акту свідомості, співвідносність цілі, задуму з предметом, це спрямованість на об'єкт. У кожному інтелектуальному акті феноменологи виділяють три аспекти: 1) внутрішньо властивий свідомості інтенціо-нальний об'єкт; 2) спосіб фіксації цього об'єкта (сприймання, фантазування, уявлення, згадування, передбачування тещо); 3) дослідження самого суб'єкта, його реф-лексій.

У феноменологічній естетиці інтенціональність є наріжним поняттям, оскільки дає специфічну характеристику ідеального способу буття художнього твору і його структурної організації, а також створює можливість для аналізу способу сприйняття твору.

Відштовхуючись від ідеї інтенціональності, Р. Інгарден створив концепцію «онтологічного плюралізму»: твір мистецтва розглядається як інтенціональність, тобто як об'єкт свідомості, поза будь-якими реальними взаємозв'язками. Вчений аналізує передусім природу «чистого буття» (онтологію) мистецького твору.

Важливе місце в естетиці Р. Інгардена займає поняття інтерпретація,, спираючись на яке естетик розглядав кожен твір мистецтва як «поліфонічну гармонію» структурних елементів – незалежних один від одного рівнів, які при сприйманні художнього твору справляють враження єдиного цілого. У літературному творі, наприклад, перший рівень – це словесне звучання, словесно-мовні подразники; другий рівень–значення слова, смисл судження, семантичні одиниці, які формують стиль і мають естетичні якості; третій рівень – зображально-предметний – включає людей, конкретні речі, події тощо; четвертий рівень – це схематизовані наочні образи, які співвідносяться з естетичними цінностями. Кількість рівнів, на думку Р. Інгардена, може бути більшою чи меншою в залежності від форми конкретного буття твору та його специфіки.

Ідея багаторівневості твору доповнюється в Інгардена приципом «схематичності»: невизначеність, незавершеність художнього твору, до створення якого залучені лише окремі зображально-виражальні засоби. У цій невизначеності, незавершеності представники феноменологічної естетики вбачають особливу якість мистецтва, яка стимулює творчу активність реципієнта–у процесі сприймання твір доповнюється уявою читача чи глядача.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Теоретико-методологічне обгрунтування естетичних концепцій XX ст

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок