Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> реферат: Культурно-дозвіллєві практики населення: поселенський контраст

Культурно-дозвіллєві практики населення: поселенський контраст / сторінка 2

Назва:
Культурно-дозвіллєві практики населення: поселенський контраст
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,82 KB
Завантажень:
40
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Найпоширенішими, за оцінками мешканців різних населених пунктів 2003 року, є церковні споруди, бібліотека, а також будинок культури/клуб/ дискотека. Спорудження церков досить динамічно відбувається в різних населених пунктах, мережа бібліотек і клубів переважно зосталася ще з радянських часів. Половина міських мешканців відмічає наявність кінотеатру (відбувається відновлення в містах мережі кінотеатрів із сучасним обладнанням), тоді як жителі села практично полишені можливості залучення до досягнень кінематографу. Інтенсивними темпами проходить в містах і розгортання таких комерційних центрів дозвілля, як казино, нічні клуби, інтернет-кафе, комп’ютерні центри. 43 — 38% міських жителів зазначають наявність таких закладів, у столиці про них інформовані 48 %. У сільській місцевості ці заклади практично відсутні як реально, так і у свідомості опитуваних. Все більшої популярності набувають взірці поведінки, що включають піклування про здоров’я, підтримання спортивної форми. Ці запити поширеніші у великих містах, де й користуються попитом платні послуги тренажерних залів, плавальних басейнів тощо. У великому місті 36 % знають про наявність цих закладів, у столиці — 45 — 42%. В середньому місті лише 14 % зазначили наявність плавального басейну, 26 % — тренажерного залу, тенісного корту. В сільській місцевості наявність тренажерного залу відмітили 2 %.

Можливості залучення до мистецтва традиційно ширші у мешканців міст, насамперед столиці і великих міст. На жаль, обізнаність, зацікавленість міських жителів цими закладами культури не завжди співпадає з їх об’єктивною наявністю. Так, лише 12 % мешканців столиці зауважили у місті музеї, 13 % — театри, 10 % — художні виставки, картинні галереї, 6 % — філармонії, концертні зали. У великому місті 31 % опитуваних знають про музеї, 26 % — про театри, 17 % — про художні виставки, галереї і 12 % — про філармонії, концертні зали. У середньому місті майже половина респондентів обізнані щодо наявності музею, 30 % — художніх студій, гуртків, по 11 — щодо театру і художніх виставок, 3 % — щодо філармонії. В сільській місцевості про заклади мистецтва взагалі не йдеться мова, лише у випадку гуртків і художніх студій 3 % опитуваних зазначили їх функціонування.

Витрати на задоволення культурно-інформаційних і рекреаційних потреб аналізувалися за допомогою відповідей на питання «На що з перерахованого нижче витрачала гроші Ваша сім’я протягом останніх 12 місяців?», що ставилося в опитуванні 2003 року. Зрозуміло, що певна частина родинного бюджету має витрачатися на задоволення культурно-дозвіллєвих потреб — відвідування закладів культури і відпочинку, придбання товарів, що мають культурне і символічне призначення, сприяють спілкуванню в колі близьких і друзів, задовольняють релаксаційні чи оздоровчі потреби. Такі витрати можливі за умови задоволення базисних потреб, отже, їх обсяг залежить від рівня матеріальної забезпеченості, а також від наявності певних настанов на споживання культури. Формування розвинутих культурно-дозвіллєвих настанов залежить і від домінуючих взірців поведінки в соціокультурному оточенні.

Половина мешканців села не витрачає кошти на товари культурно-побутового призначення. Решта купує насамперед подарунки близьким, до свят — 44 % (серед загалу — 54), фото-, відеоплівку — 13% і 22% відповідно, книжки — 12% і 18%, журнали — 11 і 19, модний одяг, парфуми — 8% і 11%, музичні твори на аудіокасетах — 5% і 11%. Інші товари (відеокасети, комп’ютерні фільми чи ігри, спортивні товари) купують 1–3 % сільських мешканців. Зрозуміло, що практично не витрачаються гроші на відвідування кінотеатрів, театрів, музеїв та інших закладів мистецтва. Така обмеженість витрат і діапазону культурно-дозвіллєвих занять, яку пояснюють, в першу чергу, об’єктивними причинами (несталі і обмежені прибутки, відсутність/нерозвиненість культурно-інформаційної інфраструктури), звісно не стимулює сучасну людину — в першу чергу, з молодших, освіченіших — зоставатися сільськими жителями. Для більшості життя зводиться до повсякденної боротьби за виживання і дуже невибагливих розваг.

Серед мешканців столиці лише 14 % не купують товари культурно-побутового призначення. Інші, окрім приємних подарункових турбот (69 %), купують фото- і відеоплівку (47), журнали (43), книжки (34), аудіокасети (23), відокасети (20), модний одяг, дорогу парфумерію (17), спортивне спорядження (13), комп’ютерні фільми/ігри (12). Більше, ніж мешканці інших міст, столичні жителі витрачають гроші на доступ до Інтернету і прокат відеокасет (9 %). Кияни мають найкращі можливості проводити вільний час у публічному просторі за наявності бажання відвідувати заклади культури. Вони частіше за інших опитуваних купують квитки до театру (13 %), кінотеатру і на концертні вистави (11), на спортивні видовища (8), до музеїв і на виставки (8).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Культурно-дозвіллєві практики населення: поселенський контраст

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок