Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Еволюційний розвиток лексики та побудова простого руху

Еволюційний розвиток лексики та побудова простого руху

Назва:
Еволюційний розвиток лексики та побудова простого руху
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,72 KB
Завантажень:
28
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
За дослідження генезису української хореографічної лексики надзвичайно цікаві висновки дає історико-порівняльний метод аналізу, демонструючи, як у процесі становлення деякі рухи модифікуються від найпростіших до найскладніших форм. Візьмімо звичайну присядку. Вже в VI столітті наші предки танцювали у напівприсіданні. Положення тулуба, рук, позиція ніг танцюристів за своєю структурою аналогічні сучасній традиції.

Звертаючись до пізніших історичних часів - побудови Софії Київської (кінець ХІ-го - початок XII ст.), бачимо на фресках зображення цілого скомороського дійства, у якому зафіксовано танці під акомпанемент дударів, домриста, гусляра. З трансформацією значного числа хороводів у побутові ганці, у яких чоловічий має домінуюче значення, Уявляється й елементарна, найпростіша присядка.

Ще у давні часи народні виконавці помітили, що у повному присіданні, підносячи ногу вперед чи вбік, можна створити новий цікавий рух. Так виник повзунець. Отже, маємо еволюційний шлях присядки: напівприсідання, присядка і, нарешті, її вища форма, яка в сучасній українській хореографії виділилася в окрему групу рухів, - повзунець з похідними від нього варіантами та угрупованнями.

У кожному історичному періоді, починаючи з давньоруської культури, у період становлення української народності і дотепер, змінюється не тільки структура окремих рухів, але і трансформуються одні жанри та народжуються інші.

З плином часу танець, як правило, не змінює своєї назви, насамперед, відбиває його ідею, зміст. Хоча народна хореографія, як і кожне мистецтво, розвивається у зв'язку з життям. Рухи, що входять до арсеналу того чи іншого танцю, також трансформуються, ускладнюються, до них входять нові елементи, нюанси. Порівняймо хоровод "Льонок" з його виробничими рухами з сучасним виробничим танцем "Льон".

Поряд з традиційними ходами й ілюстративними рухами (сіянням, проростанням льону і ін.) в сучасній лексиці бачимо показ механізованих методів роботи, а тому змінилася і темпоритмічна структура танцю.

Отже, розвиток лексики залежить від: а) культурно-історичних та соціально-економічних умов життя народу; б) зв'язку танцювальної лексики з конкретно-уявною дією, тобто сюжетом твору; в) поєднання лексичного матеріалу з іншими формотворчими компонентами (малюнком, композицією).

Хореографічне па - це органічна послідовність взаємозв'язаних, взаємообумовлених пластичних елементів. Перш ніж перейти до аналізу цих елементів, визначимо деякі положення тулуба, від яких залежить структура руху, технологія його виконання.

Читаючи запис танцю, досить часто зустрічаємо вислови: "опорна нога", "працююча нога". Що розуміємо під терміном "опорна нога"? Це та нога, на яку переноситься вага тіла під час виконання того чи іншого елемента руху. Функцію опорної, чи працюючої ноги може нести кожна з ніг почергово і не тільки тоді, як один і той самий рух повторюють з іншої ноги: у присядці, вихиляснику, доріжці і т д., але й межах одного па. Так, у бігунці, наприклад, опорними бувають то права, то ліва нога.

В інших випадках за виконання елементів деяких рухів вага тіла розподіляється рівномірно на обидві ноги: вибиванці на каблуки обох ніг, присядка-розніжка, повзунець з перемінним спиранням на кожну руку та одночасним винесенням обох ніг.

Розпочинаючи аналіз найпростіших різновидів рухів, визначимо, з яких частий вони складаються. Для прикладу зупинимось на найелементарнішому з рухів-ходів - перемінному кроці, який зустрічається у танцях багатьох народів.

Спочатку виконавець стає у вихідне положення - шосту або першу позицію ніг, руки розкриває врізнобіч чи кладе їх на талію.

Наступний елемент хореографічного па, що виконується на затакт "і", - це незначне присідання на ледь зігнутих у колінах ногах.

Далі починається власне рух. На "р а з" - підводячись із незначного присідання (затактового положення), виконавець ступає вперед правою ногою. Залежно від характеру танцю це може бути крок на півпальці, на всю стопу, на каблук.

Положення рук, голови, тулуба синхронізується з рухами ніг, руки можуть бути розкритими врізнобіч за другою позицією чи на талії, або ж схрещені на грудах, голова й тулуб випрямлені і т.д.

Саме цей елемент руху називається основним. Він припадає на першу акцентовану долю такту; перші вісімки - рахунок 2/4; 3/8; перші дві вісімки - 6/8; перша чвертка - 3/4.

На наступні вісімку, вісімки чи чвертки - невеликий крок на непальці лівої ноги з відповідним положенням рук, голови, тулуба.

Виконавець перебуває у динамічному пориві: він спрямований уперед, відчувається, що па ще не закінчилося. Ця структурна частка називається прохідним елементом (або лементами, якщо рух складається з кількох прохідних часток).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Еволюційний розвиток лексики та побудова простого руху

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок