Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Жанри та види українського танцю

Жанри та види українського танцю

Назва:
Жанри та види українського танцю
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,56 KB
Завантажень:
152
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Народний танець має свою першооснову, першоджерело, першопочаток. Коли йдеться про культуру того чи іншого народу, доводиться враховувати не лише безпосередні його культурні досягнення, а й ту спадщину, яку він успадкував від своїх етнічних попередників, з яких утворився і сам даний народ. Це стосується культури всіх народів світу, в тому числі н українського народу.

Специфіка життя давніх східнослов'янських племен -древлян, дреговичів, кривичів, в'ятичів, сіверян, полиняй, білих хорватів, бужан та ін. - слугувала за основу самобутнього, оригінального хореографічного мистецтва українського народу.

Прадавні обряди й танці супроводжувались музиченням на інструментах: пентахорді (вид арфи), кувнчках (своєрідних флейтах), сопілках, трубах, піпелях, пищалях, рогах, гуслях, гудках, трембітах, решітках, дудках-сопєлях, домрах, накрах (вид литавр).

Усі обряди, магічні звертання, заклинання тощо безпосередньо залежали й були органічно пов'язані з землеробством та анімалістичним культом.

Анімалістичні уособлення стихійних явищ у живих образах у народних іграх, обрядах зводилися до бажання полегшити працю, підпорядкувати явища природи й забезпечити собі добробут.

За Київської Русі церква вела нещадну боротьбу з язичницькими звичаями, обрядами, традиціями, оголосивши їх "бісівськими", а отже й з їхніми носіями, творцями народного мистецтва. Однак, не досягнувши бажаної мети, священнослужителі прилаштовують більшість народних обрядів до свого календаря: зустріч весни до великодніх християнських свят; русальні свята - до християнської Трійці; Івана Купала - до свята Іоанна Хрестителя; Коляду - до різдвяних, а щедрівки - до йорданських свят.

Ряд обрядових ритуалів було перенесено безпосередньо до церкви. Скажімо, посвячення паски та крашанок на Великдень, обжинкових вінків - на Маковія, яблук - на Спаса тощо.

Проте, вплив від церковної "співдружності" та "співіснування" на музику, поезію танець, що залишались в основі свої "консервативними", був незначним (приміром, зміни у текстах колядок, щедрівок та деяких русальних і купальських пісень).

Тож перейдемо до короткої характеристики основних ж.: мрів українського танцю з поділом їх на певні різновиди, враховуючи історико-етнографічні регіони.

За історико-етнографічними характеристиками Україна поділяється на три основні регіони - центрально-східний, північний і західний та ряд підрегіонів. До центрально-східного входять: Київщина (окрім північних районів), Полтавщина, південні райони Чернігівщини; Слобожанщина (Харківщина, південні райони Сумської, північні райони Донецької областей); степова частила України (Луганська, південні райони Донецької, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська області).

До складу північного, поліського, регіону входять: північні райони Київської і Сумської, центральні і північні Чернігівської, північні райони Житомирської і Рівненської областей, південко* західна частина Волині Згідно з етнографічними й мовними ознаками Полісся поділяється на східно-західне.

З огляду на історико-етнографічні й мовні характеристики найбільш барвистий та неоднорідний західний регіон - Східна Галичина, Буковина, Закарпаття, Західна Волинь, майже усе Поділля. У західній частині регіону сформувалися три етнографічні групи гуцули, що проживають у Ів.-Франківській, Чернівецькій і Рахівському районі Закарпатської областей, бойки, що мешкають головним чином на території Львівської (поміж Сяном та Ломницею), а також у Міжгірському районі Закарпатської областей. На крайньо-західних теренах України, між Сяном і Попрадом, живуть українські лемки по сусідству з поляками й словаками. З історико-етнографічним регіонуванням України багато у чому співпадають локально-територіальні нашарування у фольклорі. Відносно стилю найбільш компактним є словесно-музичний і танцювальний фольклор центрально-східних районів, менше -Полісся, ще менше західних районів України.

ХОРОВОДИ - це найдавніший із видів народного лицювального мистецтва майже у всіх народів світу. У хороводі текст відображає зміст танцю, розкриває образну сутність танцюючих, характер виконання, а мелодія доповнює зміст твору. Таким чином, хоровод є синтетичним видом народної творчості.

У давнину виконання їх було пов’язане з певними обрядами , що входили до традиційних календарних циклів: зустріч весни (веснянки, гаївки, гагілки тощо); відзначення ліга (Купайла, русалії, Спаса тощо); осінній цикл (збирання врожаю тощо); зимовий (колядки, щедрівки).

Тематика у цих хороводів була найрізноманітнішою, включаючи навіть елементи, запозичені з язичницької релігії (у відображенні явищ природи, Купайла, зажинки, обжинки тощо)

Тематично хороводи поділяються на три чітко означені групи:

перша - найдревніші хороводи з яскраво вираженим відбиттям трудових процесів;

друга - хороводи, у яких оспіваються рідна природа, відображуються характер, темперамент свійських тварин звірів, птахів;

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Жанри та види українського танцю

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок