Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Розвиток грецького театру. Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда

Розвиток грецького театру. Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда

Назва:
Розвиток грецького театру. Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,04 KB
Завантажень:
130
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Класичний період. У класичний період особливого роз витку набуває драматургія. Виникнення грецького театр було пов'язане з культом бога виноградарства та виноробства Діоніса. Свята на його честь супроводжувались виставами, що розповідали про страждання, загибель та воскресіння Діоніса. Актори виступали в козячих шкурах і тому цей жанр дістав назву «трагедія», тобто «пісня козлів» З часом для вистав в Афінах, а пізніше і в інших містах Греції, були споруджені відкриті амфітеатри зі сценами — театри.

«Батьком трагедії» греки вважали великого драматурга афінянина Есхіла (525—456 рр. до н. е.). Він є автором близько 80 п'єс, з яких збереглися сім. Найбільш відомого його трагедія — «Прометей закутий». Вона розповідає пре мужнього титана Прометея, який викрав у богів вогонь дав його людям, за що був жорстоко покараний Зевсом Образ Прометея став символом сили духу, незламної мужності. Молодшим сучасником Есхіла був Софокл (496— 406 рр. до н. е.). До нас дійшли повні тексти лише семі трагедій зі 120—140, що їх він написав. Головна ідея творів Софокла — безсилля людини перед долею, державною владою. Він зображав своїх героїв ідеальними людьми, як мужньо гинуть у зіткненні з безжальною долею. Найвідоміші його трагедії — «Антігона», «Едіпцар». Родоначальником психологічної драми був Евріпід (480—406 рр. де н. е.). З численних творів, які він написав, збереглися сімнадцять, серед них трагедії «Медея», «Іпполіт», «Іфігень в Тавріді», «Електра», драма сатирів «Кіклоп». Якщо Софокл, на думку греків, зображував людей такими, яким вони повинні бути, то Евріпід змальовував їх такими, яки ми вони є насправді. Людське життя, на його думку, залежить не від сліпої долі, а від характеру людини, вчинків пристрастей, які можуть привести її до загибелі.

У Греції велике значення мала драматична поезія, слово «драма» означало по-грецьки акцію. Назва трагедії походить від «трагос» - козел, а комедії—від «комос оде» — весела пісня. Початки драми постали під час свят на честь Діоніса, коли хор, перебраний у козлячі шкіри, в діалогах зображував різні сцени з життя бога. Ці вистави відбувалися спочатку коло жертовника Діоніса, потім перенесено їх окремих театрів.

Грецький театр був під голим небом. Місця для глядачів будовані були у формі півкола Й підіймалися терасами чимраз вище догори.

Вдолі був вільний майдан у вигляді кола, т.зв. орхестра; тут стояв жертовник, а при ньому уставлявся хор, що завжди брав участь у виставі Напроти глядачів стояв будинок для вистав. Його фронтова стіна мала троє дверей, а по боках — галереї, оперті на колони. Перед цим будником, на вільній сцені, актори відігравали свої ролі. Спеціальних декорацій і куртин не було.

Драматичне мистецтво розвинули до найвищого рівня три грецькі драматурги. Перший з них, Есхіл (525—456 рр. до Хр.), був афінянин, брав участь у боях із персами під Марафоном і Саламіном, але потім перенісся на Сицилію. Він нависав 90 драм, з яких залишилося сім: «Сплутаний Прометей», «Семеро проти Фів», «Перси», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди»,«Молільниці». Теми для своїх творів він брав із міфологи і давніх переказів. Акція в нього проста, а головна думка та, що боги все описуються людиною. Другий драматург — Софокл (496—406 рр.), також афінянин, був урядовцем Морського союзу й мак велику пошану в Афінах. Залишив поверх 100 творів, а в драматичних конкурсах взяв першу нагороду 50 разів. Збереглися його драми: «Аякс», «Електра», «Антігона», «Король Едіп», «Едіп на Колоносі», «Трахішйки», “Філоктет”. Його твори відзначалися незцичайною ясністю й гармонією будови. Теми брав із первісних переказів, але вмів чудово передавати психологію своїх героїв і розвивав глибокі етичні ідеї. Третій великий драматург —Еврипід (480—406 рр.)народився на острові Саламін, помер при дворі короля Археям в Македонії. З 90 його драм дійшло до нас 19. Найважливіші з, них:. «Медея», “Орест”, «Андромаха», «Безумний Геракл», «Едектра», «Іфігенія в Тавриді», «Іфігенія в Авліді», «Вакханки», «Кіклоп». Еврипід залюбки досліджував таємні відрухи людської душі майстерно зображував людські пристрасті та конфлікти, Що в них виходили.

Найвизначнішим автором комедії був Аристофан (450—387 рр.). Він спеціалізувався на політичній комедії р гостро виступав проти від'ємних явищ афінського життя. У «Лицарях» піддав вів безмилосердний критиці демагога. Клеона та юрбу, що піддавалася під його провід, у «Хмарах» висміював софістів, у «(Птахах» — неконсеквентну політику Афін. З 44 його комедій уціліло 11.

Театр класичного періоду Греції був державною установою, і ті твори, що ставилися в ньому, мали виконувати виховну функцію. В театрі треба було демонструвати приклади, варті наслідування, тому заборонялося показувати насильство та вбивство.

В елліністичну епоху театр продовжує розвиватися. Чільне місце в ньому посідає комедія, представником якої є Менандр (IV—III ст. до н.е.). Вона має побутовий характер, викликає інтерес до приватного, а не суспільного життя.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Розвиток грецького театру. Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок