Головна Головна -> Реферати українською -> Культура -> Чайна церемонія (тяною)

Чайна церемонія (тяною)

Назва:
Чайна церемонія (тяною)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,54 KB
Завантажень:
641
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Чайна церемонія, відома в Японії як тяною, є естетичним обрядом, властивим японській культурі, який визначає порядок і процес чаювання подрібненого в порошок зеленого чаю матча.

Як відомо, у японців своя філософія спілкування з людьми - зрозуміти один одного можна і без слів, без знайомства. Подивитися на людину і зрозуміти її турботи, настрій... Наповнити мовчання - інтуїтивним розумінням - в цьому особливість практики спілкування.

Чайна церемонія, така багата традиціями і романтичними оповіданнями, являється, по думці японців справді мистецтвом життя, зведеним в культ. Знання її розцінюється японцями, як міра освіченості, це - свідоцтво духовної культури людини.

Овіяна численними легендами і переказами, чайна церемонія - зовсім не звичне чаювання. Вона вимагає дотримання найдрібніших деталей етикету як при приготуванні чаю, при подачі його гостеві, так і при самому питті. Це мабуть саме самобутнє мистецтво народу. Згідно легенді, вона бере свій початок з Китаю з часів першого патріарха буддизму Бодхідхарми.

Одного разу, свідчить легенда, сидячи в медитації, Бодхідхарма відчув, що очі його закриваються і проти волі його хилить до сну. Тоді, розсердившись на себе, він вирвав свої повіки і кинув їх на землю. На цьому місці виріс незвичайний кущ з соковитим листям. Пізніше учні Бодхідхарми стали заварювати це листя гарячою водою - напій допомагав їм зберегти бадьорість.

Треба сказати, що насправді чайна церемонія виникла в Китаї задовго до появи буддизму. Згідно багатьом джерелам, її ввів Лао-цзи. Саме він, як свідчать показання, в V столітті до нашої ери запропонував ритуал з чашкою "золотого еліксиру". Цей ритуал процвітав в Китаї аж до монгольського навали…

До Японії чай потрапив в VIII в. Його могли привезти буддійські ченці з Китаю, Кореї або Індії, а також японські мандрівники, що відвідували танський Китай. Вважається, що перші плантації чаю були розбиті ченцем Сайсьо в Кіото, біля підніжжя священної гори Хейдзан в 802 р. Проте тільки з XII в. вживання чаю набуває в Японії широке поширення. Це було пов'язано з діяльністю священика Ейсая (1141-1215). Разом з декількома японськими буддійськими ченцями він побував в Китаї. Повернувшись на батьківщину в 1191 р., Ейсай почав проповідувати серед японців дзен-буддизм. Крім того, він привіз з Китаю чайні кущі і став вирощувати чай при дзен-буддійському монастирі.

Чай підносили Будді. Його пили під час релігійних ритуалів і медитацій. Ейсай в своїх творах особливо підкреслював користь чаю для збереження і зміцнення здоров'я.

Розповсюдженню культури чаю і чаювання сприяв і засновник іншого напряму дзен-буддизму в Японії священик Доген (1200-1253), що також побував в Китаї. В XII-XV віках з посиленням впливу дзен-буддійських монастирів пиття чаю одержує популярність не тільки серед ченців, але і серед самураїв, городян, аристократів.

Починаючи з XII в. з Китаю до Японії проникає спосіб приготування роздрібненого чаю. Звідти ж прийшов і звичай влаштовувати своєрідні розваги у формі чайних турнірів. Спочатку такі турніри проводили ченці в монастирях, причому в них брали участь і самураї - прихильники дзен-буддизму. Особливо широке поширення чайні турніри набули в XIV-XV вв. В аристократичних кругах їх влаштовували в двох'ярусних павільйонах, перший поверх яких іменувався "гостьовою терасою", а верхній - "чайним павільйоном".

У чайному павільйоні в "червоному кутку" вивішувалися китайські буддійські свити, іноді це були і китайські картини із зображенням квітів і птахів або пейзажів. На столи перед свитами ставили китайські вази для квітів, курильні і свічники. Всі ці предмети іменувалися "китайськими речами". На інших столиках поміщали тарілки з легкою закускою і судини з напоями.

Звичайно гості збиралися на першому поверсі павільйону, де їм подавалося пригощання. Після невеликого бенкету гості виходили в сад і прогулювалися по його алеях. Сади при павільйонах, де проводилися чайні турніри, були прогулянковими, а не "споглядальними". Поки гості милувалися садом, "господар" чайного турніру закінчував всі приготування. Після його запрошення гості розсаджувалися в певному порядку на ослін, покриту шкурою леопарда, а "господар" - на бамбуковий стілець.

Спочатку три чашки чаю ставилися перед свитами із зображенням Будди. Потім "подавець чашки" (ним, як правило, був син "господаря" чайного турніру) вручав кожному гостеві по черзі чашку з потовченим порошком зеленого чаю, вносив вазу з киплячою водою і бамбуковий чайний віник, наповнював чашу гостя кип'ятком і розмішував чайний порошок віником. Коли всі гості випивали перший запропонований сорт напою, вносилися нові чашки і пропонувався новий сорт. В ході чайного турніру гості повинні були відібрати "хороші" і "погані" сорти. Той, хто правильно вгадував більше число сортів, відзначався призом. Чаювання тривали довго, протягом декількох годин, і носили назви "турнір десяти чашок", "турнір п'ятдесяти чашок", "турнір ста чашок". Чайні турніри перетворювалися на веселі розваги.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Чайна церемонія (тяною)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок